Слухати

Жодної звітності, навіть переліку послуг, які надає комунальне підприємство, знайти неможливо, — Лукеря

15 травня 2017 - 21:08
FacebookTwitterGoogle+
Іван Лукеря, адвокаційний менеджер Українського незалежного центра політичних досліджень про те, чому комунальним підприємствам потрібні наглядові ради

Ірина Соломко: Давайте поговоримо про комунальні підприємства та наглядові ради. Що це дає людям та містам?

Іван Лукеря: В минулому році в червні був ухвалений закон, який стосувався створення корпоративних органів управління на держаних підприємствах. Цей орган корпоративного управління називається наглядова рада. Коли закон готувався до другого читання, були внесені зміни в частині самого органу корпоративного управління, який буде працювати на державних підприємствах, в тому числі, і на комунальних підприємствах.

Інша важлива норма, на яку ми не звертаємо увагу, це робота комунальних підприємств. Це такі сервіс-провайдери, які надають послуги мешканцям. І коли громадяни сплачують за ці послуги, наприклад, за вивіз сміття, то вони сплачують комунальним підприємствам. А потім у порядку оподаткування ці кошти можуть зараховуватися до міського бюджету.

В минулому році було проведено дослідження щодо того, як працюють ці комунальні підприємства. Був складний рейтинг, який називається «Індекс публічності комунальних підприємств», який проводили експертні організації Інститут політичної освіти та Український незалежний центр політичних досліджень. Були взяті 20 індикаторів і промоніторено комунальні підприємства восьми міст-обласних центрів — Львів, Ужгород, Івано-Франківськ, Тернопіль, Рівне, Луцьк, Чернівці.

Досліджувалася доступність, публічність та звітність комунальних підприємств про свою роботу. Наприклад, чи оприлюднює комунальне підприємство акти виконаних робіт. Тому що часто, порівнюючи те, що написано в актах виконаних робіт і реальний стан дороги, фасаду, під’їзду, ліфту ти розумієш, що це різні речі. Були випадки, коли в актах написано, що об’єкт зданий і стоїть утеплення на фасаді, а коли приходиш на місце, то бачиш, що утеплена тільки одна стіна, а три решта — ні.

Також ми досліджували, чи є щоквартальна фінансова звітність, чи проводився аудит комунального підприємства, як призначався на посаду керівник комунального підприємства.

За результатами цього моніторингу найбільше комунальні підприємства з 40-ка максимальних балів набирали 12-15 балів. Це означає, що вся доступна інформація, щоб люди могли дізнатися про якість послуг, зводиться до того, що є комунальне підприємство, воно щось робить і потребує грошей з бюджету. Бо всі комунальні підприємства збиткові. І живуть виключно за рахунок міського бюджету. Крім того що люди сплачують за послуги, комунальне підприємство постійно дотується з міського бюджету з податків, тобто йде подвійне фінансування. Це з одного боку логічно, тому що не всі комунальні підприємства можуть заробляти, але хоча б покривати послуги вони мають за рахунок тарифів.

І от жодної інформації, жодної звітності, жодних оприлюднених актів, навіть виключного переліку послуг, яке надає підприємство, знайти неможливо.

Ірина Соломко: Яке місто найгірше в цьому плані?

Іван Лукеря: Найбільш прозорі комунальні підприємства в Івано-Франківську, вони з 40 балів набрали аж 12,2. Найменше — це Ужгород, 4 бали з 40-ка.

Взагалі, такою сферою як комунальні підприємства ніхто не цікавиться. І в цьому величезна проблема. Виявилося, що всі індикатори, які були після дослідження, лягли в основу закону, який був ухвалений в червні, який передбачає крім створення корпоративних органів правління на державних підприємствах наглядові ради, встановлює вимоги до звітності комунальних підприємств. Таким чином станом на сьогодні всі комунальні підприємства мають оприлюднювати інформацію про укладені договори, про структуру тарифів, про проведення аудиту тощо, тобто величезний перелік інформації щодо своєї діяльності.

На практиці жодне комунальне підприємство цього не виконує, тобто йде пряме порушення закону.

По-друге, цим законом передбачено створення наглядових рад, щоб відійти від політичного призначення керівників комунальних підприємств. Проте ці наглядові ради мають бути створені за певною логікою. Повноваження по створенню цих органів дається органам місцевого самоврядування. Міська рада має визначити критерії, відповідно до яких будуть визначений перелік комунальних підприємств, де буде створена наглядова рада. Наприклад, монопольне становище. Відкриваємо перелік монополістів на сайті Антимонопольного комітету, і дивимось, що, наприклад, в одному місті монополістом є водоканал. І на такому монопольному підприємстві створюється наглядова рада. Це перший критерій.

Другим критерієм може бути переважаюча частка на ринку. Наприклад, в компанії, яка перевозить найбільше людей, створюється наглядова рада.

Таким чином міська рада встановлює ці критерії, потім дивимось перелік КП, і визначаємо, на яких з них буде створена наглядова рада.

Зрозуміло, що на маленьких КП, які наприклад, займаються озелененням міста, не потрібно створювати корпоративних органів управління.

Далі потрібно визначити порядок створення наглядових рад і ухвалити рішення про їх виключні компетенції.

Жодної інформації, жодної звітності, жодних оприлюднених актів, навіть виключного переліку послуг, яке надає підприємство, знайти неможливо

Ірина Соломко: Чи вже десь створені ці наглядові ради?

Іван Лукеря: Два тижні тому Чернівецька міська рада затвердила рішення про створення наглядових рад. Частина рішень про визначення критерій було прийнято Тернопільською міською радою, працює робоча група в Львівській міській раді, а в Івано-Франківській міській раді розпочато роботу щодо розроби цих рішень. Проте має бути не логіка створення наглядових рад, в логіка про визначення порядку, а вже потім безпосередня реалізація.

Ірина Соломко: І давайте нагадаємо, що в цілому по Україні діє 803 комунальні підприємства, і розмір капіталу всіх комунальних підприємств обласних центрів — це десятки мільярдів гривень. Представники влади міст, з якими я спілкувалась, були проти цього законопроекту. Тому що сама наглядова рада має призначати керівника підприємства.

Іван Лукеря: Є повноваження, які визначені законом України про місцеве самоврядування і Господарським кодексом України. В Господарському кодексі зазначено, що наглядова рада у випадку її створення на комунальному підприємстві обирає керівника. А якщо подивитися на закон України про місцеве самоврядування, то міський голова призначає. І якщо скласти логіку, то наглядова рада обирає керівника, в ідеалі через конкурс, і подає одного чи двох кандидатів на призначення міському голові, який безпосередньо від імені міської ради укладає контракт з керівником комунального підприємства.

Міська рада має ухвалити рішення про виключну компетенцію наглядові ради. Крім того, що наглядова рада обирає керівника комунального підприємства та займається упередженням конфлікту інтересів керівника комунального підприємства у випадку виявлення господарської зацікавленості. Це такі два повноваження, які передбачені законом, а решту можуть самостійно визначити депутати.

Надумало комунальне підприємство закупити два трамваї, сума яких становить 4 мільйони гривень, згоду на укладання такого контракту дає наглядова рада. В ідеалі це повинно бути проведено через систему ProZorro. Це, до речі, ще один з важливих індикаторів. Ми продивилися, наскільки комунальні підприємства дають інформацію на єдиний веб-ресурс публічних фінансів E-DATA. Наскільки вони користуються закупівлями, в першу чергу допороговими. Практично жодне комунальне підприємство не користується на допорогових закупівлях системою ProZorro. Тому що це одна з можливостей здійснювати маніпуляції в закупівлях.

Ірина Соломко: Представники влади місць, критикуючи цей законопроект, обурювались, чому керівник міста не може призначити свою людину на посаду керівника КП. Хоча відповідати саме йому. І по друге, вони наголошували, що на конкурсах немає з кого обирати. Наскільки ці два аргументи відповідають дійсності, на вашу думку?

Іван Лукеря: В нас президент не може знайти керівника Національного банку України, наприклад. Те саме стосується кадрового голоду. В Хмельницькому, наприклад, керівник міста не може знайти головного дорожника, тому що немає людей, і це величезна проблема. Тому я тут солідарний з міськими головами, що немає звідки брати людей, тому конкурс — це не панацея, адже хто візьме участь в цих конкурсах?

З приводу першого питання — звичайно, міський голова несе відповідальність за те, що відбувається в місті, але має бути орган, який здійснює контроль збоку. Таким контролером збоку над процесом є наглядова рада, яка формується з представників трьох суб’єктів: міський голова, який має свої представників в наглядовій раді; депутатський корпус, який також має там своїх представників; третя частина членів наглядових рад має бути обрана на конкурсі, вони є незалежними, і не мають жодного відношення до органів місцевого самоврядування. Наприклад, це може бути викладач університету, громадський активіст тощо.

Станом на сьогодні всі комунальні підприємства мають оприлюднювати інформацію про укладені договори, про структуру тарифів, про проведення аудиту тощо, тобто величезний перелік інформації щодо своєї діяльності. На практиці жодне комунальне підприємство цього не виконує, тобто йде пряме порушення закону

Ірина Соломко: Як має розподілятися їх кількість?

Іван Лукеря: Це приймається на сесії міської ради. Є типовий зразок, який передбачає, що від 6 до 18 осіб мають складати наглядову раду в залежності від типу та розміру комунального підприємства.

Таким чином, міський голова повністю впливає на призначення керівника і роботу комунального підприємства, проте є контролер — наглядова рада. Тобто міський голова управляє, міський голова здійснює контроль і сприяє ефективній роботі комунального підприємства.

Наприклад, нещодавно був прийнятий закон про автономізацію закладів охорони здоров’я, яким передбачається перетворення бюджетних установ в некомерційні комунальні підприємства. І в законі безпосередньо написано, що там створюються наглядові ради, які здійснюють контроль за використанням майна, за дотриманням закону і так далі.

Минулого року були прийняті зміни до закону, яким передбачено на конкурсі обирати всіх керівників закладів культури, державних і комунальних: бібліотеки, музеї тощо.

Таким чином ми поступово йдемо до підзвітності, щоб зробити цей комунальний сектор, де є купа бюджетних установ і комунальних підприємств, прозорим і зрозумілим.

Ірина Соломко: Закон був прийнятий в червні минулого рок, але міста не поспішають втілювати його норми. Чи є якісь терміни, згідно яких вони мають остаточно впровадити цю реформу?

Іван Лукеря: Як раз терміну створення наглядових рад в законі немає. Був піврічний термін щодо розробки текстів рішення, які мають бути винесені. Але міські голови не розуміють одне: якщо їм буде потрібно взяти кредит під низькі відсотки в Європейського банку, наприклад, на оновлення рухомого складу комунального підприємства, яке займається перевезеннями, то перше, на що будуть звертати увагу кредитори, це чи є проведений аудит та чи є інший орган управляння, крім керівника. Ці два фактори будуть відігравати роль в тому, чи дадуть кредит, чи ні.

Тому що це одна з можливостей здійснювати маніпуляції в закупівлях

Ірина Соломко: В Києві вже відбувається конкурси на обрання керівників комунальних підприємств, наприклад на КП «Київспастранс» чи КП «Київреклама». Ви слідкуєте за цим, яких людей там відібрали, і чи була залучена громадськість до цього процесу?

Іван Лукеря: В Києві визначена окрема процедура про те, що створюється конкурсна комісія під кожний орган управління. Органом управляння, наприклад, «Київреклами» є Департамент благоустрою КМДА. При цьому департаменті за обов’язковою участі громадськості конкурсна комісія проводить конкурс з відбору керівника комунального підприємства «Київреклама». Якщо я не помиляюсь, конкурс ще не завершений, проте конкурсна комісія є, вона працює за участю громадськості.

В Києві взагалі передбачений хороший та якісний підхід до проведення конкурсу, який відбувається в два етапи. Перший етап — це анкетування, де подається пакет документів. Другий етап — це співбесіда з кандидатами, де кандидат на заміщення посади керівника КП повинен представити план розвитку цього комунального підприємства на найближчий період, наприклад, рік. Перед цим він отримує всю інформацію щодо фінансової звітності цього КП, і на основі цієї інформації він розробляє свій план розвитку комунального підприємства. Тільки після цього вже конкурсна комісія за результатами співбесіди та рейтингу виставлення балів обирає і подає на призначення міському голові кандидатуру на посаду керівника комунального підприємства.

Ірина Соломко: Прийняття цього законопроекту — перший крок. Що далі потрібно для того, щоб ще глибше реформувати цю систему?

Іван Лукеря: Взагалі переглянути сферу послуг в місті, тому що комунальних підприємств в Києві є більше ста, а працюючих десять. Решту всього майна, яке є на балансі комунальних підприємств, потрібно роздати, продати чи здати в оренду, а комунальні підприємства ліквідувати.

По-друге, потрібно переглянути, що можна віддати в приватні руки. Наприклад, в Тернополі немає комунального підприємства по прибиранню снігу, цим займається бізнес, який виграв на тендері. Тут не потрібне комунальне підприємство.

Тільки ті послуги, які не може надавати приватний сектор, повинні залишатися за комунальним сектором. Зараз стоїть питання щодо реформи комунального сектору, а у нас немає навіть комплексної стратегії. Її потрібно розробити на національному рівні профільним міністерствам

Програма створена за сприяння проекту «ДЕСПРО». Проект не обов’язково поділяє точку зору авторів програми та її учасників, яка була висловлена в програмі. Почуймося!

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.