Слухати

«Луцьк відкритий для людей з інвалідністю», — переселенець з Луганщини

11 липня 2016 - 14:02 141
Facebook Twitter Google+
Даниїл Саламатін з матір`ю виїхали з Первомайська Луганської області в серпні 2014-го року. В Луцьку вже пристосувались, однак є чимало складнощів, пов`язаних зі здоров`ям хлопця

У Даниїла — гідроцефалія (водянка головного мозку). Має першу групу інвалідності. Незрячий. Пережив кілька складних операцій. Та ні він, ні його матір не втрачають віри і сил. Хлопець здобуває вищу освіту, а також намагається працювати там, де є можливість

danyyil_salamatin_z_matiryu_1.jpg

 Даниїл Саламатін з матір’ю  // «Громадське радіо»
Даниїл Саламатін з матір’ю
«Громадське радіо»

Їхній виїзд з Первомайська пам`ятає дуже добре. Як ніби це було вчора:

«Ну, выезжали… уже поезда не ходили, поэтому максимум вырвались. Ну, писали в газетах потом… В хлебной будке удалось уехать. Там, где лотки. Вывез водитель через блокпост. Пропустили там. Документы проверили. Вырвались. А там был обстрел. И непонятно было — добежишь, не добежишь. Выехали в Теплогорск, а там уже другая жизнь. Люди ходили еще тогда на работу. В то время у нас уже была блокада. Не видели ни воды, ни электричества. Хлеб уже был за счастье», — пригадує Даниїл.

Та попереду тривали бої. Їм вдалося вирватися автобусом з написом «жінки і діти». Людям похилого віку та з інвалідністю відмовити не могли:

«Формировали автобусы, наклеено было «женщины и дети». Несмотря на то, что женщины и дети, брали тоже стариков. Так как я инвалид был, то девушка, которая формировала группы, командным голосом поместила в этот автобус, и так вот мы через Донецк, через эти бои выехали на Бердянск».

А потім приїхали в Запоріжжя, потім до Києва і в  Луцьк. В перші дні тут довелося ночували в ресторані «Талісман». Спали на матрацах.

Кликайте, чтобы оценить этот материал

«После ресторана нас забрали в церковь. Мы жили там. Там такой пентхаус, в отеле номера. Конечно, это запах другой, чистая постель. Затем попали в социально-адаптационный центр для матери и ребенка, то есть в кризисный центр. Там, конечно, мы прожили 9 месяцев вместо трех. Можно было встать на ноги. Работал тогда массажистом в гостинице «Профсоюзы», — розповідає Даниїл.

Маючи проблеми зі здоров`ям, хлопцеві було непросто влаштуватися на роботу. Та попри різні бюрократичні моменти, це все-таки вдалося:

«Для того, чтобы устроиться как-то на работу, нужно было пройти медкомиссию, а так как группа у меня пожизненная, то много было с этим проблем, так как переселенцами лично занимается областная больница. И проблемы эти бумажные. Но ничего. Очень радостно принял город. Волонтеры много помогли. Церковь очень».

Зараз Даниїл з мамою проживає в пансіонаті для людей похилого віку. Питання з житлом врегулювати вдалося. Також здобуває освіту в місцевому виші за спеціальністю «здоров`я людини» і вдосконалює свої навички масажиста.

Диниїл каже, що Луцьк більш пристосований для людей з інвалідністю та особливими потребами, ніж його рідне місто Первомайськ:

«Видел, люди, которые приехали из Луганска, Донецка с вадами, в коляске или на костылях. И видно, что люди здесь поработали. Есть пандусы. Здесь общественная организация «Атос» есть. То есть объединение незрячих. Тоже помогли относительно питанием, выдали удостоверения. И там дома (Первомайск, ред.) к инвалидности отношение другое… в транспорте платно. Здесь, действительно, имеем возможности передвигаться бесплатно. Есть определенные льготы».

Даниїл отримує соцдопомогу від держави, як і раніше. Також, маючи статус переселенців, вони з матір`ю, отримують додаткові кошти. Однак, як зазначає сам Даниіл, він планує багато вчитися та працювати над собою. Аби влаштуватися на достойну роботу та допомагати людям.

Точки опори

Цей матеріал було створено за підтримки International Medical Corps та JSI Research & Training Institute, INC, завдяки грантовій підтримці USAID. Погляди та думки, висловлені в цьому матеріалі, не повинні жодним чином розглядатися як відображення поглядів чи думок всіх згаданих організацій. 

This material has been produced with the generous support of the International Medical Corps and JSI Research & Training Institute, INC. through a grant by United States Agency for International Development. The views and opinions expressed herein shall not, in any way whatsoever, be construed to reflect the views or opinions of all the mentioned organizations.

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.