Слухати

Мій тато — герой: як однокласники ставляться до дітей ветеранів війни?

27 травня 2017 - 19:05 1759
Facebook Twitter Google+
Як вдається уникнути конфліктних ситуацій у школі?

«Громадське радіо» поспілкувалося з дітьми учасників бойових дій, які розповіли про свої відносини з однокласниками.

Артему Тарану 12 років. Він розповідає, що у нього ніколи не виникало конфліктних ситуацій зі своїми однолітками. Навпаки, всі його підтримують і пишаються, що навчаються в одному класі з сином ветерана АТО.

Кликайте, чтобы оценить этот материал

«Однокласники до мене ставляться дуже добре, ніколи мене не ображають. Часто питають про мого тата, роблять листівки для нього. Мені не дуже подобалося те, що тато був на війні, я хвилювався за нього», — розповів Артем.

Натомість тато Артема, Андрій Таран, розповів, що саме підтримка школярів та розуміння їхніх батьків допомогли абстрагуватися від негативних емоцій та повернутися з війни в повній мірі.

«Коли в школі дізналися, що я пішов в АТО, то відчувалася підтримка. А коли я демобілізувався, то діти самі почали кликати мене в школу на свята. Завжди просять, щоб приходив тільки в формі. Діти молодці!», — зазначив Андрій.

Де отримати допомогу

Також ми поспілкувалися з Анною. Їй 14 років і її тато загинув на війні.

«После того, как мой папа погиб, я пришла в 6 класс. Изначально все делали вид, что мне соболезнуют. Но на самом деле, им было все равно. Конфликтных ситуаций не было. Порой меня унижали из-за того, что я с неполноценной семьи, и даже писали разный бред в интернете. Но я пыталась на это не обращать внимание, потому что я знала правду о том, что мой папа погиб в АТО», — розповідає Аня про свої стосунки з однокласниками.

Читайте також: Дети ветеранов откровенно рассказали о том, как война изменила их и их отцов.

Також вона сказала, що не хотіла розповідати про тяжкі стосунки з однокласниками мамі, щоб не хвилювати її.

«Я одна такая в школе. И порой бывает тяжело, потому что не с кем разделить эту проблему, кроме детей из других школ. Я молчала, все терпела, потому что знала, что не смогу дать отпор. Тогда мне было просто очень тяжело», — згадує Аня.

Також школярка розповіла «Громадському радіо», що їй вже вдалося налагодити стосунки з однокласниками: «Очень часто эту тему затрагивают учителя. Говорят, что у меня очень трудный период, что я очень странная, неуравновешенная. Я часто плачу, когда ведут беседы про войну. Когда я вспоминаю об этом, мне становится очень тяжело и грустно. С одноклассниками отношения я наладила практически со всеми. Некоторые меня поддерживают, а некоторые делают вид, что ничего не произошло».

Читайте також: Як допомогти дитині пережити смерть тата або мами на війні, — психологині

Родинам загиблих бійців підтримку надає Всеукраїнський центр по роботі з втратою «Родинне коло» (Психологічна Кризова Служба), в якому зокрема працюють і дитячі групи.
Тел: 0677053212
Сайт: http://www.rodynnekolo.in.ua/en
ФБ-сторінка: https://www.facebook.com/rodynnecolo

 

Точки опори

Цей матеріал було створено за підтримки International Medical Corps та JSI Research & Training Institute, INC, завдяки грантовій підтримці USAID. Погляди та думки, висловлені в цьому матеріалі, не повинні жодним чином розглядатися як відображення поглядів чи думок всіх згаданих організацій. 

This material has been produced with the generous support of the International Medical Corps and JSI Research & Training Institute, INC. through a grant by United States Agency for International Development. The views and opinions expressed herein shall not, in any way whatsoever, be construed to reflect the views or opinions of all the mentioned organizations.

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.