Слухати

Ми не потрібні. Ми впали, як ком, на голову водіям, перевізникам - боєць АТО

05 квітня 2017 - 14:00 210
Facebook Twitter Google+
Періодично в засобах масової інформації, соцмережах публікуються історії про те, як ветеранам АТО, учасникам бойових дій відмовили у пільговому проїзді в громадському транспорті

Троє демобілізованих бійців розповіли Громадському радіо про свій досвід спілкування з такими водіями.

Заступник голови Спілки ветеранів АТО у місті Києві Антон Колумбет говорить, їхня організація проводить зустрічі з перевізниками, закликаючи проводити роз’яснювальну роботу з водіями. А пасажирів закликають в разі відмови у пільговому проїзді викликати поліцію.

Кілька разів Антон сам потрапляв у неприємні ситуації. Він не скандалив, не кричав на водія, а спокійно казав, що викликає правоохоронців.

«Тому що, це — порушення закону. І у нас є така спеціальна служба, яка повинна контролювати виконання законів. Називається Національна поліція», — говорить Антон.

Одного разу Антону таки довелось викликати поліцію. Щоправда, обурення це викликало не стільки у водія, скільки у пасажирів.

«Поліція приїхала без будь-яких проблем. Я їм пояснив ситуацію. Вони сказали, так дійсно, є Закон України «Про статус ветеранів війни та гарантії їхнього соціального захисту». Є стаття 12 і тут спостерігаємо порушення цієї статті, склали акт», — розповідає Антон Колумбет.

Кликайте, чтобы оценить этот материал

Можна було довести справу до того, щоб водій заплатив штраф, але Антон від цього відмовився.

«Звичайно, я вислухав дуже багато «хорошого» від пасажирів, тому що пасажири були незадоволені тим фактом, що маршрутка по суті зійшла з маршруту і поки 20-30 хвилин тривав розгляд з поліцією ніхто нікуди не їхав», — розповідає заступник голови Спілки ветеранів АТО у місті Києві.

Ще один демобілізований боєць Ігор вважає, що не варто взагалі торкатись цього питання і особисто він не конфліктує з водіями.

«Коли я тільки повернувся, то я не знав про таку ситуацію, що можуть не підвозити, і спробував з Київської області з Макарового доїхати до Києва. Мене відмовилися везти. І взяла тільки четверта або п’ята маршрутка. Чим вони мотивували? Вони сказали, у них вже є пільговики і вони можуть брати тільки двох пільговиків. Є варіант залазити в маршрутку і питати, хто пільговик або чекати іншу маршрутку», — розповідає Ігор.

Після цього Ігор написав пост в Фейсбуці. Читачі були обурені, але не здивовані.

Зараз, за словами Ігоря, проблема з пільговим проїздом стала не такою гострою. Водії частіше беруть пільговиків.

«Але знову ж таки, треба переступати через себе. Ти, коли проходиш і просиш себе взяти, ти ніби переступаєш через себе. Це як жебрацтво трошки. Просиш когось щось зробити. Знаючи наперед, що він це робити не хоче», — пояснює чоловік.

Втім, за спостереженнями Ігоря, після його посту в Фейсбуці водії перестали відмовляти пільговикам. Принаймні, на цьому маршруті. Ігор пояснює це тим, що серед людей, які прочитали його повідомлення, були поважні в районі люди, які, ймовірно, провели бесіди з водіями та перевізниками.

Наш третій співбесідник — Андрій Ільчєнко — живе в Києві. Говорить, громадським транспортом користується часто. І проблеми виникають саме з приватними перевізниками. З муніципальним транспортом проблем немає взагалі.

Де отримати допомогу

Щоб попередити конфлікт, Андрій випрацював власний алгоритм обрання маршрутки.

«Якщо ви звернули увагу, на деяких маршрутках прапори висять, прапори України. Тут я знаю, що покажу людині посвідчення і без питань він мене провезе. Навіть, якщо він і почне щось говорити погане, то я просто змушу його зняти ці прапори, які висять у нього на лобовому склі», — розповів Андрій.

У кожного з трьох бійців свій індивідуальний спосіб спілкування з водіями та обрання транспорту. Об’єднує їх те, що жоден з них не вважає за потрібне роздмухувати скандал та схиляється до того, що діяти требі в рамках законодавства.

Валентина Троян, Точки опори

Точки опори

Цей матеріал було створено за підтримки International Medical Corps та JSI Research & Training Institute, INC, завдяки грантовій підтримці USAID. Погляди та думки, висловлені в цьому матеріалі, не повинні жодним чином розглядатися як відображення поглядів чи думок всіх згаданих організацій. 

This material has been produced with the generous support of the International Medical Corps and JSI Research & Training Institute, INC. through a grant by United States Agency for International Development. The views and opinions expressed herein shall not, in any way whatsoever, be construed to reflect the views or opinions of all the mentioned organizations.

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.