Слухати

На непідконтрольних територіях Донбасу фактично племінний устрій, — політолог

05 липня 2017 - 20:35 394
Facebook Twitter Google+
«Але Україна це може використати при поверненні територій та реінтеграції населення»

Життя на непідконтрольних територіях. Що ми знаємо про це, живучі в інших частинах України? Що варто знати і враховувати, щоб успішно реінтегрувати ці території після деокупації?

Своїм баченням поділиться політолог, керівник Єдиного координаційного центру, платформи соціально-гуманітарних ініціатив і інновацій Олег Саакян.

Михайло Кукін: На жаль, все, що вдається збирати нашим соціологам на непідконтрольній території, є нерелевантною інформацією.

Олег Саакян:
Дійсно, на території, де відбуваються бойові дії, де люди знаходяться в стресовій ситуації, будь-яка соціологія не буде показувати реальних настроїв. Ці настрої можуть змінюватися, вони дуже динамічні. По-друге, сама картина вподобань і цінностей на цих територіях буде спотворена весь час. По-третє, людина там виживає, тому вона не буде говорити правду, а буде підлаштовуватися під кон’юнктуру, яка є, тому що розуміє всі ризики.

Кликайте, чтобы оценить этот материал

Але тим не менш. Якщо ми розбираємо ситуацію на цих територіях, то стає зрозумілим, що устрій, який там, абсолютно далекий від устрою в нормальних республіках при нормальному режимі.

Ми вже довгий час спостерігаємо за життям на тих територіях, я спілкуюсь з експертами, з тими, хто туди їздить, спілкувався з декількома представниками міжнародних місій, які працюють на тих територіях, і в мене створилося чітке розуміння, що фактично там на сьогоднішній день устрій можна назвати квазі племінним чи неоплемінним устроєм, де про питання легальності ми взагалі не можемо говорити.

Існує наступна ситуація: там існує три касти населення, якщо поділити по правовій ознаці. Більша частина людей знаходиться у стані позаправовому, тобто це люди безправні. Є середній прошарок — це правні люди, і є надправні люди, яким можна все.

Перша категорія — більша частина населення. Таких людей можуть за будь-що забрати «на підвал», і вони не захищені жодним чином. Наприклад, комендантська година. Категорія безправних може існувати тільки при світі дня, якщо вони виходять протягом комендантської години, вони можуть потрапити «на підвал», невідомо на скільки.

В мене створилося чітке розуміння, що фактично там на сьогоднішній день  устрій можна назвати квазі племінним чи неоплемінним устроєм, де про питання легальності ми взагалі не можемо говорити.

Михайло Кукін: Я чув не один раз від тих людей, які там бувають: «зато там порядок».

Олег Саакян: Тут я раз і відповідь. Перша категорія, про яку ми говоримо, там виживає. І тут є поділ на тих, хто може себе забезпечити і тих, хто не може. Наприклад, молода людина працює, може забезпечити собі первинну потребу але вона не може забезпечити собі безпеку. Відповідно, для неї порядок, і той, хто може забезпечити його на цих територіях, є легальним та легітимним лідером. І вона буде готова відмовлятися від свої прав, в неї і так їх немає. Але, якщо їй дадуть безпеку, вона готова визнати цього лідера.

Для другої частини, яка не може забезпечити своє виживання — це літні люди, інваліди, соціально незабезпечені люди, вразливі категорії населення — важливий той, хто забезпечить їм безпеку просто тут і зараз. І принесе їм те, що їм потрібно — їжу, памперси тощо. А якщо той лідер не забезпечує потреби, він буде розповідати, що в тому винен хтось третій, в даному разі — Україна. А люди будуть слухати того, хто зараз забезпечує їм безпеку.

І відбувається психологічний злам: з одного боку цей лідер — безумовний авторитет, бо вони без нього вижити не можуть, з іншого боку вони не можуть його ні в чому звинуватити, бо є страх смерті.

Для  людей з непідконтрольних територій потрібно забезпечити дві речі: безпеку, тобто порядок, і мінімальне забезпечення

Михайло Кукін: І як цих людей можна реінтегрувати?

Олег Саакян: Для цих людей потрібно забезпечити дві речі: безпеку, тобто порядок, і мінімальне забезпечення. З цього потрібно виходити, вибудовуючи меседжі, смислові конструкції і доносити їх всіма можливими засобами. Наприклад, блокпости, ЗМІ тощо.

А що відбувається сьогодні? Людина з цієї категорії вмикає телебачення, ловить українське телебачення, де показують корупцію, безпорядок і так далі. Що це робить? Це для неї посилює всі ті речі, які вона переживає зараз, і посилює для України, бо бачить те, що для неї є неприйнятним.

Де отримати допомогу

Тетяна Трощинська: Але ми не можемо не говорити правди. Якщо є корупція, її потрібно висвітлювати.

Олег Саакян: Тут йдеться про те, що має бути специфічний контент для цієї категорії населення. Більше того, блокпости — є вітрина, бо ця категорія населення, виживаючи, мігрує так чи інакше між територіями, в них мігрують родичі, розповідають щось, і це та категорія, яку ми можемо не втратити.

Є у літнього покоління стереотип, що коли хтось говорить українською, то це хтось з державних мужів, для них це державна мова, хоч і не рідна, але офіційна

Михайло Кукін: А мені здається, що більшість з цієї категорії мало дивлять ся українське телебачення, і якщо в нас і припинять говорити про корупцію, то російське телебачення, яке вони дивляться набагато частіше, на ці теми буде тиснути.

Олег Саакян: Безумовно, Росія з цим працює і буде працювати. Давайте подивимось з іншої сторони. Припустимо — звільняються території. Перш за все ці люди так чи інакше нічого не вирішують в тому устрої, який там, вони безправні, вони там маргіналізовані. Але наступає день звільнення, і ми маємо чітко розуміти, з якими меседжами ми туди зайдемо. Для тих людей важливо, щоб прийшов статний український військовий, який до них звернеться і скаже: «Ось вам ваша пенсія і моя візитівка, за якою ви можете звернутися 24 години на добу».

Подекуди українська мова більш ефективна при спілкуванні на Донбасі, ніж російська. Більше того, вона одразу вмикає інше сприйняття і вихоплює людини з «російського світу».  

Тетяна Трощинська: Якою мовою він має звернутися?

Олег Саакян: Тут точаться дискусії. Особисто я стикався з тим, що українською мовою більш ефективно говорити. З одного боку російська нам дозволяє обходити російський бар’єр, та з іншого боку, я стикався з тим, що люди, навпаки починають слухати. Є у літнього покоління стереотип, що коли хтось говорить українською, то це хтось з державних мужів, для них це державна мова, хоч і не рідна, але офіційна.

Другий момент: російській пропаганді не вдалося це спотворити — українська та російська мова абсолютно рівна з точки зору сприйняття інформації. Якщо людина дивиться телебачення, а потім запитати в неї, на якій мові була передача, вона не скаже, на якій. На сході так само, я це спостерігав.

І цей ланцюжок, який я вибудував при перебуванні на Донбасі мені доводить, що подекуди українська мова більш ефективна при спілкуванні, ніж російська. Більше того, вона одразу вмикає інше сприйняття і вихоплює людини з «російського світу».

Друга частина населення — правні люди, ті, чиновники, які свою колаборацію, вимушено чи ні, конвертують в лояльність і права. Є ще бюджетна частина — пожежники, вчителі, лікарі, без кого не може виживати ця елітарна надбудова. І вони конвертують свої професійні знання в те, що вони можуть забезпечити собі певні права.

Третя категорія — це бізнес, багаті люди які можуть заплатити хабаря і купити собі права. Ці люди можуть отримати за певну вислугу допуск і в нічний час піти в клуби, в ресторани.

І це елітарна надбудова — місцеві колаборанти і росіяни. Той же Захарченко нічого не може зробити найменшому російському рядовому, який є громадянином Росії на тих територіях, бо це є абсолютно інша вертикаль.

Це класична модель колонізації по східному принципу.

Ми маємо надати повний соціальний та безпековий пакет у перший день звільнення

Михайло Кукін: Чи нема небезпеки, що чим далі населення консервується у таких настроях, тим все стає складніше? І чого не треба робити, якщо ми хочемо реінтегрувати цих людей?

Олег Саакян: В такій ситуації патерналістські настрої лише посилюються, і ми повинні це використовувати. З іншого боку ми маємо чітко зрозуміти всі страхи тих людей. І з цією моделлю можна виокремити, що для них є пріоритетним. Це має бути в меседжах та конкретних діях. Ми маємо надати повний соціальний та безпековий пакет у перший день звільнення. Якщо ми зможемо забезпечити першу категорію цими двома необхідними речима, а за нас їх вже організували, і зможемо використати цю ситуацію для того, щоб їх витягнути, тоді ми забезпечимо весь буфер безпеки, і за два дні там буде найбільша мережа тих, хто буде забезпечувати українські прапори з бабусь, з людей, які до цього виживали, а тут їм дали можливість жити.

Точки опори

Цей матеріал було створено за підтримки International Medical Corps та JSI Research & Training Institute, INC, завдяки грантовій підтримці USAID. Погляди та думки, висловлені в цьому матеріалі, не повинні жодним чином розглядатися як відображення поглядів чи думок всіх згаданих організацій. 

This material has been produced with the generous support of the International Medical Corps and JSI Research & Training Institute, INC. through a grant by United States Agency for International Development. The views and opinions expressed herein shall not, in any way whatsoever, be construed to reflect the views or opinions of all the mentioned organizations.

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.