Слухати

Буває, що воїн повертається фізично з війни, а насправді психологічно він ще на війні – психолог

05 листопада 2016 - 16:45
Facebook Twitter Google+
Практикуюча психологиня Марія Вовк з Ужгорода працює з військовослужбовцями, що повернулися із зони бойових дій. Наголошує: ветеранам важливо навчитися жити на мирній території
Буває, що воїн повертається фізично з війни, а насправді психологічно він ще на війні – психолог / Програми на Громадському радіо

«Людина, яка була на війні, яка зіштовхнулася з новим досвідом, вона змінюється і уже не буде такою, як до війни. Але це не означає, що це щось погане. Людина набула нового досвіду, нових навичок, і питання в тому, щоб ці зміни вміти використовувати у мирному житті. Тому що часто буває, що воїн повертається фізично з війни, а насправді психологічно він ще на війні. І завдання психолога, психотерапевта, соціальних служб — навчити людину з новим досвідом жити в мирних умовах і давати собі раду».

Та частина учасників АТО не дуже усвідомлює різниці між поняттями «психолог», «психотерапевт» і «психіатр». І через це не поспішає звертатися до фахівців за допомогою. Троє демобілізованих військовослужбовців, з якими спілкувалася кореспондентка «Громадського радіо», не під запис говорили, що вважають консультації психолога чимось несуттєвим і пустою тратою часу. Один з них відверто зізнався, що боїться такого досвіду.

Кликайте, чтобы оценить этот материал

Тож коментувати відмовилися усі троє. У свою чергу Марія Вовк зазначила, що тепер кількість людей з числа ветеранів АТО, які готові проходити психологічну реабілітацію, все ж більша, аніж рік тому. «Коли ми організовували приїзд військового психолога у наше місто, то військові, з якими я спілкувалася, нормально сприймали інформацію. І чітко казали: прийдуть вони чи не прийдуть. Тобто не казали: „А навіщо?“, „А що ти думаєш, я — псих, якщо мені це треба?“. Тобто вони розуміли, що це допомагає», — прокоментувала Марія Вовк.

Марко Паньків зі Львівщини демобілізувався минулого року. Розповідає, що відчував потребу у психологічній реабілітації, однак не вийшло. У закладі, в якому він мав отримувати таку допомогу, психолог, за словами військовослужбовця, був «для галочки». «Перший місяць-півтора я навіть з хати не хотів виходити і нікого не хотів бачити. Я наново вчився жити. Але я працюю в медицині, а тому мені перехід пройшов легше. А більшість сіла на стакан: горілку пити…. Багато хто вже поспивався. Під кінець року зробили реабілітацію, так як нам дали у Трускавці санаторій „Женева“. І масажі казали будуть, процедури, психолог. Приїхав туди — 4 години простояв на одному рецепшені — нема місць. Послали на другий рецепшн. Переселили мене в другий санаторій, але сказали: „Приходіть сюди їсти і будете проходити тут реабілітацію“. На другий день приходжу, кажу, що ось я на реабілітацію, що мені робити? Кажуть: „Йдіть у той кабінет, там психолог має бути“. Прийшов, там 10 чоловік сидить і кажуть, що вони психолога не бачили. Ті санаторії працюють лише для тих, хто платить гроші. Вони зробили собі, ніби в них є психолог. Посада, може, в них і є. Може, приходить час від часу. Але в „Женеві“ я його не бачив», — розказав військовослужбовець.

Тим не менше, несвоєчасне надання або взагалі ненадання психологічної допомоги ветерану АТО може мати дуже серйозні наслідки. Нерідко такі люди знаходять заспокоєння у алкоголі, якість їхнього життя суттєво падає, погіршуються стосунки у родині, декотрі сім’ї взагалі розпадаються. Військовослужбовець Рустам (ім’я змінено на прохання ветерана) вважає, що після демобілізації практично кожного потрібно виводити зі стану щоденного очікування смерті і зосереджувати на тому, що відбувається на мирній території. «То залежить від людини. Якщо людина усвідомлює, куди вона їде і що їй доведеться робити, тоді їй і реабілітація не так і потрібна. А от багато людей, які нібито знають, куди їдуть. А приїжджають і дивляться: багато людей поранених, і людина переживає це не завжди так, як би їй цього хотілося. Буває таке, що у людей, які в мене у підпорядкуванні, сім’ї розпадаються, жінки їх покидають. І це може бути фатальним для тієї людини фактором, що вона може просто не стриматися і почати пити. Він входить у такий стан і просто кожного дня п’є», — зазначив він.

Аби коректно вирішити озвучені проблеми, до справи повинні долучатися виключно професіонали, — говорить Марія Вовк. «Професіонали з’являються, тому що є багато навчальних програм, де уже діючі психологи та психотерапевти можуть підвищити свою кваліфікацію і здобути нові навички допомоги військовим. Тому, як і багато чого іншого, формується в Україні. І не все та допомога, яку пропонує держава, є якісною. Але є багато приватних ініціатив, громадських організацій», — прокоментувала психологиня.

В Україні поширюється практика, коли на спеціальних тренінгах ветеранів АТО навчають не тільки допомагати собі, але й побратимам. Така форма психологічної допомоги є максимально ефективною, адже воїн набагато швидше піде на контакт із людиною, яка так само пережила всі особливості війни. Таким чином досягається максимальний рівень довіри, — стверджують ініціатори програми «Рівний — рівному» від ГО «Побратими». Така форма більше до вподоби і демобілізованому закарпатцю Євгену Гецянину.

yevgen_gecyanyn.jpg

Євген Гецянин //
Євген Гецянин

«Самостійно звертався до психолога. Не за допомогою, а більше для перестраховки. Побоявся того, як я буду себе поводити у цивільному житті, коли хтось мене насердить. Тобто я вирішив піти, як мені боротися із спалахами гніву. Були такі випадки, що я думав, що почну вибухати. Але згадав, що він мені порадив, застосував, і нічого такого не було», — поділився ветеран АТО.

Успіх від такого роду реабілітації напряму залежить від того, наскільки чітким є розуміння оточуючих. «Громадське радіо» поцікавилося в ужгородців, що вони думають про необхідність психологічної допомоги воїнам АТО:

«— Потрібно, якщо людина потребує її сама і готова звернутися до психолога. Неможливо примусити у якомусь порядку примусовому працювати над собою цих людей, які потребують, можливо, психологічної допомоги.

— Не замислювався. Але, думаю, треба. В умовах, в яких вони жили: обстріли, все це…

— Я думаю, що важлива цим хлопцям реабілітація, тому що вони таке пережили, таке побачили… Страшно для кожної людини, а тим паче для них, що вони то щодня бачили…

— Вважаю, що реабілітація не обов’язкова. Психологічна. Мені здається, що важливіше людям допомогти більш… тобто зробити те, що повинна робити влада.

— Потрібна, тому що маю друга, який там з самого початку. І якщо після першого року він приїжджав і був так само веселий, сподівався на майбутнє, що все буде добре. То останній рік він приїжджає, ні з ким не хоче бачитися, сидить вдома, лише спілкується з сім’єю і нікуди не виходить».

Аби пройти абілітацію, людина повинна обрати грамотного фахівця, — радить Марія Вовк. Обираючи психотерапевта, важливо звернути увагу на 4 основні критерії: чи він особисто проходить психотерапію, а також супервізії у досвідченого колеги, чи є членом професійної спілки, і чи постійно навчається. Цього, за словами психологині, дотримуються у країнах Європи, і саме це є запорукою отримання кваліфікованої допомоги.

 

Ольга Павлова, Ужгород, «Громадське радіо»

Точки опори

Цей матеріал було створено за підтримки International Medical Corps та JSI Research & Training Institute, INC, завдяки грантовій підтримці USAID. Погляди та думки, висловлені в цьому матеріалі, не повинні жодним чином розглядатися як відображення поглядів чи думок всіх згаданих організацій. 

This material has been produced with the generous support of the International Medical Corps and JSI Research & Training Institute, INC. through a grant by United States Agency for International Development. The views and opinions expressed herein shall not, in any way whatsoever, be construed to reflect the views or opinions of all the mentioned organizations.

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.