Слухати

«Громадське радио» / Скачати зображення

Переселенцы имеют уникальный шанс прожить 2 жизни в одной, — советы психолога

07 вересня 2016 - 21:37 1321
Facebook Twitter Google+
Переселенцы и социум: как понять друг друга?

В студии «Громадського радио» — психолог Елена Нагорная и переселенки Юлия Кулиненко и Татьяна Сахненко.

Елена Нагорная: У нас ця тема занадто міфологізована і легендаризована. Я б радила розглядати кожну ситуацію індивідуально. Від початку виникнення стресової ситуації у нас включаються усі індивідуальні надбання. Усі ми маємо фізіологічні складові, індивідуальні складові й соціальні ролі.

Елена Терещенко: Есть ощущение самих переселенцев, а есть социум, который с этим феноменом ранее не стыкался.

Кликайте, чтобы оценить этот материал

Елена Нагорная: З моєї точки зору, зараз ми спостерігаємо стрес і спроби виходу зі стресу, які кожна людина переживає як типово, так і індивідуально.

Анастасия Багалика: Питання, з якими переселенці звертаються до соціуму — це завжди пошук. Пошук роботи, житла, нових знайомих. Переселенцю необхідно зорієнтуватися. Як це зробити найлегше?

Елена Нагорная: Навіть розглядаючи загальну ситуацію, коли людина просто змінює місце проживання, вона починає шукати своє місце в новому середовищі. Люди проживають індивідуальні періоди, при цьому проходячи через типові стадії.

Елена Терещенко: Але ж військовий конфлікт має свої характерні риси. Бігти від війни — не переїжджати з одного міста в інше.

Елена Нагорная: З одного боку, наше тіло буде однаково реагувати як на стрес від переїзду, так і на втечу від війни. Єдине що, відрізнятиметься глибина цих фізіологічних процесів. Звісно, коли ти все залишаєш там і робиш крок невідомо куди, це надзвичайно складно. В цей момент ми маємо думати про забезпечення свого функціонування. Треба їсти, пити, спати, бути поряд з тим, хто може забезпечити безпеку. Потім можна буде думати про стосунки. На першому рівні працюють тільки наші інстинкти.

Анастасия Багалика: Когда начинают включаться эмоции?

Елена Нагорная: Коли ти маєш мінімальний час для того, щоб почати їх опрацьовувати у процесі думання. Коли ти рятуєшся, ти просто дієш. Вже потім ти починаєш аналізувати. Часто я зустрічалась з родинами, в яких ця ситуація переросла в дуже сильний комплекс провини. Ми не пережили це там. Ми не залишили це там.

Елена Терещенко: Людина забезпечила свої базові потреби, тоді починається другий етап — адаптування на новому місці. Мій досвід каже, що саме на цьому етапі багато людей поверталось назад.

Елена Нагорная: Спершу у стресовій ситуації у нас включається мозок рептилії, потім — мозок мавпи і тільки потім ми стаємо людиною. Ті проблеми, про які ви говорите, притаманні саме людині. Дуже багато людей ламаються на цьому етапі. Стереотипи, які несе в собі людина, є надзвичайно міцними.

К разговору присоединяется жительница Одессы Анна Пидопригора, которая расскажет о бизнес-инкубаторе для переселенцев.

Анастасия Багалика: Что это за проект? Как проявляют себя переселенцы? Скольким людям вы уже сумели помочь?

Анна Пидопригора: Бизнес-инкубатор существует уже второй год. Бизнес-инкубатор — это о курсах, которые длятся 2-2,5 месяца для того, чтобы люди, которые хотят реализовать в Одессе бизнес, смогли это сделать. Курсы направлены на финансовые, юридические и маркетинговые позиции. В прошлом году победителями стало 14 участников, которые уже открыли свой бизнес в Одессе. Даже те люди, которые не стали победителями, сумели реализоваться в предпринимательстве.

Елена Терещенко: В каких сферах работают эти люди?

Анна Пидопригора: К нам приехала спортсменка из Донецка и несколько дней назад она открыли скалодром для детей и взрослых. Кроме того, к нам приехали врачи — муж и жена. Они открыли кабинет женского здоровья. Есть проекты, касающиеся хендмейда.

Елена Терещенко: Вы рассказали об удачных проектах, но были ведь и ошибки. Анализировали ли вы их причины?

Анна Пидопригора: В том году мы взяли на обучение 78 человек. Из них только 47 пошли на защиту проекта. Не все верят в то, что это возможно. Из 47 проектов, 14 получили деньги на реализацию. Мы знакомим переселенцев с бизнес сообществом Одессы. Многие из тех, кто не открылся, устроились к таким же переселенцам на работу.

Возвращаемся к разговору с психологом Еленой Нагорной и переселенками Юлией Кулиненко и Татьяной Сахненко.

Анастасия Багалика: Почему с переездом люди часто решают кардинально изменить жизнь?

Елена Нагорная: У нас завжди є вибір: рухатись вперед чи йти назад. Зміна координат зазвичай спричиняє те, що людина опиняється перед таким вибором. Кожен має право на помилки, але, усвідомивши їх, ми завжди маємо можливість перейти на інший рівень і рухатись далі.

Анастасия Багалика: Как изменилась ваша жизнь после переезда?

Юлия Кулиненко: Я переехала из Донецка в 2014 году. Я осталась редактором издательского дома «Зенит». Меня перевели. Кроме того, я нашла кучу подработок. Так, например мы с дочерью работали нянями в двух семьях, а по вечерам я модерировала сайт. Спустя какое-то время я восстановила народный театр фольклорной песни «Дивина».

Татьяна Сахненко: Я перевелась по роботі в Київ у 2013 році. В мене були такі ж проблеми з житлом, як і у тих, хто приїхав під час активних бойових дій. Як на мене, зараз переселенців чи не найбільше хвилює, хто слідкуватиме за житлом, яке залишилося там.

Елена Терещенко: Які помилки ви скоїли і які висновки з них зробили?

Татьяна Сахненко: Найбільшою своєї помилкою я вважаю тривожність. Мені дуже важко вдається кожен крок, хоча я знаю, що маю його зробити. Я б порадила людям бути більш спокійними. Зажди знайдеться людина, яка допоможе, якщо ти сам не можеш цього зробити.

Також дуже важливо приймати допомогу. Але я зрозуміла, що якщо люди можуть і хочуть допомогти, чому я маю відмовлятись. Сьогодні я теж намагаюсь допомагати людям.

Слушаем сюжет корреспондентки «Громадського радио» Светланы Гуренко об опытах других переселенцев.

Елена Нагорная: Ми отримали унікальний шанс змінити своє життя і прожити 2 життя в одному. Герої цього сюжету дуже сильно проектують на ситуацію свої попередні досвіди, страхи і комплекси. Треба змиритися з тим, що соціум з радістю відгукується на можливість зробити когось винним.

Елена Терещенко: Вам не кажется, что нам всем не хватает здорового и положительного восприятия реальности?

Юлия Кулиненко: Человек не может посмотреть на свою судьбу извне, он все проживает изнутри.

Елена Нагорная: Ми, як істоти, підпадаємо під загальні фізичні закони Всесвіту. Хоч кожен з нас є центром свого Всесвіту, ми завжди знаходимось у взаємодії з іншими.

14 285 072_687 713 708 053 052_1 592 265 363_o.jpg

Точки опоры  // «Громадське радио»
Точки опоры
«Громадське радио»

Точки опори

Цей матеріал було створено за підтримки International Medical Corps та JSI Research & Training Institute, INC, завдяки грантовій підтримці USAID. Погляди та думки, висловлені в цьому матеріалі, не повинні жодним чином розглядатися як відображення поглядів чи думок всіх згаданих організацій. 

This material has been produced with the generous support of the International Medical Corps and JSI Research & Training Institute, INC. through a grant by United States Agency for International Development. The views and opinions expressed herein shall not, in any way whatsoever, be construed to reflect the views or opinions of all the mentioned organizations.

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.