Слухати

Топ-10 стратегій подолання криз та складних життєвих ситуацій від психологів

21 червня 2017 - 18:54 373
Facebook Twitter Google+
Як знайти в собі силу боротись зі стресом? Які стратегії варто для цього використовувати? Чи існують універсальні методи боротьби зі стресом? Відповіді на ці та інші питання в Точках опори

Гості ефіру — Лідія Касянчук, психолог, фахівець з психосоціальної підтримки Міжнародного медичного корпусу та Настя Мельниченко, голова громадської організації «Студена».

Лариса Денисенко: Що таке коупінг?

Лідія Касянчук: Це бквальна транслітерація англійського слова. Це означає справлятися, в основному зі стресом, складними подіями. Що цікаво, якщо зовсім піти в походження слова, то там ідеться ще через французку, латинську зі старогрецької. Прийшло це буквально з: вдаряти, збивати кулаком. Воно зараз широко застосовується в українській мові. Ми можемо почути про коупінгові методи, стратегії і способи, але впринципі це одне і теж.

Тетяна Трощинська: Дуже така гарна метафора, ми отут заговорили, про те що збивати, вдаряти кулаком. До цих стратегій можна віднести удар – вдарити кулаком об стінку, коли у тебе якісь труднощі, чи це все-таки деструктивна стратегія?

Лариса Денисенко: Я якраз подумала, що дуже багато хто радить справлятися зі стресом і йти в спортивну залу, і бити по груші, або просто повісити її в кладовці, або де-інде, і просто вдаряти, коли людині потрібно звільнитися від негативних емоцій, можете детальніше про це поговорити?

Лідія Касянчук: Це таке першопочаткове значення слова, насправді зараз воно набагато ширше, і включає, звісно, в себе вдаряння кулаком, але не лише це.

Настя Мельниченко: Так, безперечно. Дуже часто бачу по роботі, і для мене особисто оця фізична активність допомагає вийти з оцього стресового стану, тому що там активізуються певні гормони, завдяки саме задіянню цього фізичному каналу з’являється, тому, безперечно, це саме питання, щоб бити грушу, а не когось іншого.

Тетяна Трощинська: Ми вже так плавно перейшли до стратегії, фактично почали про них говорити, ці стратегії, вони якісь однакові для всіх, чи у кожного може бути своя, як це виглядає?

Лідія Касянчук: Є дослідження останні, які показують, ми теж його пов’яжемо якось з фізичною активністю. Ми знаємо, що зовсім недавно стало відомо, що нейрони, нервові клітини, все-таки відновлюються, ростуть і з’являються нові. Це явище називається нейрогенезис, і є такий інститут Гедінгтона, який займається саме дослідженням справляння зі стресом різними стратегіями.На перше місце по ефективності, як виявилось, для того, щоб формувати нові зв’язки – це є якраз і є фізична активність. Фізична активність, яка включає в себе будь-яку фізичну активність, але в першу чергу – це швидке пересування.

Тетяна Трощинська: От останнім часом дуже багато з’явилося людей, які почали бігати, якісь фізичні навантаження собі давати, там не даючи їх до 40 чи до 30 років, раптом почали робити. Це інколи роблять, напевно, інтуїтивно, не всі ж обов’язково читають якісь книжки чи дослідження, може це бути з цим пов’язано? Люди інтуїтивно відчувають, що їм легше стає?

 

 

Кликайте, чтобы оценить этот материал

Настя Мельниченко: Як на мене це такий обопільний процес. З одного боку прийшла мода на цю фізичну активність, з іншого боку, люди масово долучаються, і вони бачать, що їм це допомагає, і тому вони продовжують цим займатись, зокрема тому, що їм стає легше. Якщо в них якийсь стрес, от вони побігали чи пішли в спортзал, і вони вже роблять це не тому, що це, наприклад, мода, або обов’язково вони там хочуть мати струнку фігуру. Вони бачать, що їм стає добре після цього.

Лариса Денисенко: А які ще є стратегії, окрім фізичних вправ? Чи можна, наприклад, фізично прокричатися, ти прокричалася, і тобі, наче, стало легше. Або, впринципі, із диханням можна працювати, не знаю наскільки це коупінг, просто змінювати ритми дихання, глибокість дихання, і це теж долати оцей стрес і звичку жити в стресі.

Лідія Касянчук: Є різні класифікації, цю групу можна назвати як позитивні стратегії коупінгу, тобто те, що нам допомагає адаптуватися зі стресами середовища, і я би її навіть розширила, тому що її можна поділити на певні категорії, і одна з категорій – це те, що ми з вами уже зазначили – проактивна реакція на попередження стресу. Далі – це дихання, фізична активність – це те, що ми можемо далі зробити, ставши сильнішими, якщо стресові якісь ситуації будуть, а вони бувають постійно, це норма нашого життя, це спонукає нас до розвитку. Ще одна група, дуже важлива – це соціальна підтримка, це теж позитивні коупінгові стратегії. Це можуть бути стосунки, взаємостосунки, взаємодія – це теж помагає нам справлятися, і третя група, яка мені дуже близька – це групи коупінгової стратегії в пошуку сенсу.

Тетяна Трощинська: Розвиток, практики духовні, навчання можуть до них належати?

Лідія Касянчук: Так.

Тетяна Торчинська: Ми зараз про проактивність таку говоримо: робити, робити і робити, а залягти на дно: не чіпайте мене, я закрився в квартирі і буду там сидіти 3 дні – не дзвоніть мені, не пишіть, я спатиму та читатиму книжку. Це коупінгова стратегія?

Лідія Касянчук: Так, це коупінгова стратегія.

Де отримати допомогу

Трощинська: Вона не деструктивна?

Лідія Касянчук: Дуже складно, тому що будь які коупінгові стратегії, навіть деструктивні, неадаптивні – відіграють свою роль. Вони допомагають особі в цей час якось справитися. Просто чим відрізняються деструктивні або дезадаптивні коупінгові стратегії – це тим, що вони дуже короткотривалі. Вони знижують симптоми, але не змінюють стану.

Лариса Денисенко: Як людина може визначитися з тим, що для неї буде корисно? Наприклад, людна звикла вчити різноманітні мови, а в стресовій ситуації, чи це допоможе їй, якщо вона почне вчити, наприклад, японську? Чи краще людині шукати якихось нових друзів, колег, переключитися на дитину, врешті-решт? На що людина має звертати увагу?

Ніхто не може сказати людині, що їй краще

Настя Мельниченко: Ніхто не може сказати людині, що їй краще. От в мене, наприклад, психотерапевтка, коли я в якійсь стресовій ситуації, вона каже: «От в тебе ж були такі подібні ситуації, що тобі допомагало? Якщо зупинитися, подумати, що допомагало в ті моменти, тоді ми можемо згадати: ага, мені допомагало те, що я говорила з друзями, те, що я ходила в тренажерний зал, читання книжок, які мене надихали. Вона каже: «добре, ти зможеш справитися з цією ситуацією стресовою зараз так само, правда?» – Правда. Тільки тут важливо сказати людям, що є інші варіанти, інші канали, може, вони їх не пробували, але вони можуть це спробувати, і воно їм підійде. Наприклад, якась людина раніше не малювала, і тут вона спробувала поліпити з глини, і їй це допомогло. Вона не знала, що це варіант боротьби зі стресом, але вона це спробувала, і воно спрацювало.

Тетяна Трощинська: А якщо хтось скаже: «А для мене прекрасна стратегія напитися, і вона неодноразово працювала». Що це є?

Лариса Денисенко: Або почати нескінченно їсти?

Лідія Касянчук: Якщо людина вам говорить, що їй це добре, ми нічого не можемо зробити, чесно кажучи. Ми не можемо її насильно зв’язати, і сказати: «Ні, це недобре». Якщо це близька нам людина, ми можемо сигналізувати, що ми поруч. Ми можемо давати по запиту якусь статтю просту, ділитися інформацією, але ми нічого не можемо зробити, якщо в людини не виникне такого бажання.

Лариса Денисенко: А от я знаю людей, які в стресовій ситуації починають розкладати карти Таро, звертатися до книги змін, астрологія…

Настя Мельниченко: А чому ні, це теж духовні практики, ми можемо до них критично ставитися, але вони допомагають.

Дзвінок в студію: У тюрмах існує така процедура як «опускання», коли людей ґвалтують. Вони виходять із тюрем, і чоловіки не можуть справитись з цим все життя. Як закритись від такого стресу?

 

Лідія Касянчук: Є ситуації, які виходять за межі нормального досвіду, і теж немає універсальних порад. Я частково співпрацювала з людьми, які пережили катування, і багато з них знаходять свої власні стратегії. Важливо, що найперше тут працює зв’язок з іншими, хто би це не був. Спочатку може бути з тваринами. Я знаю досвід людей, які не звертались по фахову психологічну допомогу, але вони змогли через певний час говорити зі священниками. Але єдине універсальне – це зв’язок, не замикання у себе.

Тетяна Трощинська: Наскільки правомірно вважати, що травма є більшою, меншою, якась страшніша, якась менша, як ми це можемо визначати? Коли говорять, що таке було в багатьох людей, і нічого страшного тут нема?

Лідія Касянчук: Ну, по-перше, попросити такого не говорити, а по-друге, ми намагаємось не використовувати слово травма. Ушкодження, переживання – інше слово. Воно дуже суб’єктивне і залежить від багатьох факторів, і в когось щось відносно просте може викликати такого ж рівня переживання як щось дуже складне.

Тетяна Трощинска: Настю, може ви щось можете додати зі свого досвіду?

Настя Мельниченко: Я хочу погодитись з тим, що сказала Лідія. Ще можу додати, що наша організація якраз намагається працювати з оцим поняттям норми, дискурсом дійсним, зокрема про насильство. І коли ми говоримо про це, ми часто кажемо, що кожна історія важлива. Якщо вам хтось розказує свою історію, і він подає її як важливу, її ні в якому разі не можна знецінювати. Я для книжки збирала дуже багато історій про насильство, і виявила, що рівень переживання різних подій може бути однаково сильний. Комусь те, що засунули руки в труси і щось там роблять – це нічого, для когось це якась така просто трагедія на все життя.

Тетяна Трощинска: Для наших слухачів хочу нагадати, що існує така організація: Людина в біді, і якщо ви з якихось причин не додзвонилися нам, ви можете подзвонити прямо туди, якщо вам або вашим знайомим потрібна допомога чи консультація. Отже, телефон гарячої лінії: Людина в біді: 0 800 210 160. Це конфіденційно і безкоштовно цілодобово. Псиологи можуть надати вам підтримку цілодобово і безкоштовно.

Тетяна Трощинська: Я запитаю Настю Мельниченко, що «Студена» пропонує своїм клієнтам як коупінгові стратегії?

Настя Мельниченко: Якщо говорити про центр Психосоціальної підтримки ветеранів АТО, який знаходиться в Краматорську, де в нас – в «Студеної» іде така основна польова робота, то найбільш популярними заходами, які найбільш охоче обирають наші клієнти – це сімейні поїздки. Ветерани разом з дітьми та дружинами роблять такі собі тури вихідного дня, вони отримують цей позитивний досвід сумісний, відновлення цього гарного спілкування в межах сім’ї. Потім вони з задоволенням долучаються до різних фізичних активностей, все те, що дає можливість відчути своє тіло на фізичному рівні. Також це групи «рівний рівному», коли люди мають змогу поговорити в кругу таких самих як вони. Ведучі цих груп – це люди в яких я спільний досвід. Загалом, що я бачу по ветеранах – це спілкування та зв’язки, які є дуже важливими. З приводу моїх особистих стратегій, то в мене є хатинка в селі, і не одна. Вони дуже такі хатинки-розвалюшки, я туди їжджу. Це те, що дуже швидко дає видимість якогось результату. Я починаю їх ремонтувати, щось фарбую, чищу, і воно швидко з такої розвалюшки стає така лялечка, і мене це дуже тішить.
 

Тетяна Трощинська: Настю, розкажіть про захід, що пов’язаний з коупінговими стратегіями, який проводила «Студена»

Настя Мельниченко: Ми пропонували військовим читати свої вірші, написані на фронті, і показати людям, як вони справлялись. Ще один позитивний аспект: от є образ ветерана в формі, і він, наче, відсторонює від інших людей. А тут в нас проект називався «Душа має голос», і полягав в тому, що ветерани читали на камеру свої власні вірші, написані в зоні АТО, і люди бачили, що під цією бронею, під цією формою є оця душа, вразлива, яка теж має голос, яка теж хоче говорити.

Тетяна Трощинська: Як дозволити собі допомогти? Як зробити перший крок? Тому що інколи здається, що ні в кого таких проблем не було, і ніхто не знає як тобі допомогти?

Настя Мельниченко: Почати говорити. Якщо почати говорити, то потім виявиться, що досвід не унікальний, і те що ти переживаєш, воно впринципі подібне до того, що переживають інші. Це дуже важлива частина роботи:ділитися нашими переживаннями.

Лідія Касянчук: Я дозволю собі підсумувати: звідки з’явилася коупінгова стратегія? Коли ти вже дозволив собі говорити, то скажи це іншим, і це вже другий крок, бо тоді хтось тебе почує. Ніхто не буде почутий краще ніж той, хто пережив теж саме. Я пам’ятаю, коли жертви землетрусу ділилися з іншими тими, хто пережили землетрус, і там була така порада: ну нехай ви без дому з вашими дітьми просто неба, але уявіть так собі, що ви поїхали на кемпінг, в табір. З однієї сторони, як би це звучало від фахівця? – Дуже недоречно. Але коли це сказала одна людина після землетрусу іншій, то воно зовсім по-іншому сприймалося.

Тетяна Трощинська: Я думаю варто нагадати нашим слухачам про що ми говорили, але потім кожен, звичайно, робить свій вибір сам:

Коупінгові статегії: Спілкування, зв’язок з іншими, фізична активність — прогулянки, спорт, вело, гірські походи, соціальна активність. Групи самодопомоги, групи «рівний-рівному», підтримка інших, творчість, арт-терапія, спілкування — не залишатись на самоті,  говорити собі: «Я – молодець!»

21_chervnya.jpg

Коупінгові стратегії //
Коупінгові стратегії

Повну версію розмови слухайте у доданому звуковому файлі.

Точки опори

Цей матеріал було створено за підтримки International Medical Corps та JSI Research & Training Institute, INC, завдяки грантовій підтримці USAID. Погляди та думки, висловлені в цьому матеріалі, не повинні жодним чином розглядатися як відображення поглядів чи думок всіх згаданих організацій. 

This material has been produced with the generous support of the International Medical Corps and JSI Research & Training Institute, INC. through a grant by United States Agency for International Development. The views and opinions expressed herein shall not, in any way whatsoever, be construed to reflect the views or opinions of all the mentioned organizations.

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.