Від братів Грімм до сучасних телесеріалів. Чи стають казки жорстокішими?

20 травня 2017 - 13:00 516
Facebook Twitter Google+
Чому батьки Гензеля і Гретель покинули власних дітей у лісі, батько Білосніжки мав з’їсти власну доньку, а з поросят вижив лише Наф-Наф?

Намагаємось проаналізувати, як змінюються сюжети казок впродовж століть.

Великий голод

«Жив біля дрімучого лісу один убогий дроворуб. І було в нього двійко діток: хлопчик Гензель і дівчинка Гретель. Жили вони весь час надголодь, а коли стала в тій країні велика дорожнеча, дроворуб не міг уже заробити навіть на шматочок хліба.

Якось уночі він довго крутився в ліжку й зітхав, бо журливі думки обсіли йому голову. Нарешті він глибоко зітхнув і сказав до жінки:

- Що ж тепер із нами буде? Як діток прогодувати, коли нам самим їсти нічого?

- Знаєш що, чоловіче, — відповіла жінка. — Заведімо завтра вранці дітей у найгустіші хащі. Там розкладемо їм вогнище, дамо по скибці хліба, самі підемо на роботу. Додому вони не втраплять, і так ми їх позбудемося»

Так починається казка братів Грімм «Гензель і Гретель». Цей сюжет — так само, як і більшість інших — змінювався впродовж століть. У сучасній версії мачуха намагається переконати батька покинути дітей у лісі. В оригінальному варіанті, яка увійшла до збірки братів Грімм 1812 року, діти не мали мачухи. Покинути дітей у лісі вирішили їхні рідні, тобто біологічні батьки.

Кликайте, чтобы оценить этот материал

Історики та літературознавці часто пов’язують сюжет «Гензель і Гретель» із «Великим голодом» початку XIV століття, який охопив більшу частину Європи і спричинив загибель мільйонів людей. У середньовіччі родина і справді могла залишити кількох дітей помирати, заради виживання решти своїх членів. Вже понад століття така логіка виживання є незрозумілою для європейців, тому неприємні, але реалістичні деталі з пізніших публікацій зникли.

Самі брати Грімм були німецькими лінгвістами, які збирали фольклор і намагалися порівнювати казки різних німецьких земель. Перші два томи «Дитячих і сімейних казок» вийшли у 1812 і 1815 роках. Цікаво, що вже у видaнні 1819 року деякі криваві деталі прибрали, щоб казки були доступнішими ширшому колу читачів та передусім головній аудиторії – дітям. Проте набагато більше змін внесла компанія «Дісней», яка з 30-х років ХХ століття почала екранізовувати казки. 

thetriumphofdeath.jpg

Картина "Тріумф смерті" Пітера Брейгеля ілюструє трагічні реалії середньовічного життя // Wikimedia foundation
Картина «Тріумф смерті» Пітера Брейгеля ілюструє трагічні реалії середньовічного життя
Wikimedia foundation

Про те, як змінювався сюжет казки «Білосніжка», студія «TX Продакшн» навіть зняла окремий ролик.

«Завдяки сучасним інтерпретаціям ми вже знаємо, що зла королева була більш жорстокою, ніж у першій екранізованій версії 1937 року. В ту пуританську епоху Дісней відважився на дещо нечуване – показати дітям, як королева наказує мисливцю вбити Білосніжку і як доказ принести її серце. Доволі похмуро, так? Але оригінальна версія набагато жорстокіша. Королева просить принести легені та печінку дівчини, щоб приготувати їх та подати королю, аби той з’їв власну дочку. Не менш страшним є і фінал. Білосніжка стає переможцем, а чаклунку змушують танцювати у розпечених черевиках, допоки вона не помирає».

Little pig, little pig, let me in!

Відомо, що казки мають дуже глибоке коріння і покликані навчити дітей елементарних правил життя, як от не довіряти незнайомим людям, слухатись та поважати батьків. Однак починаючи з XIX століття через підвищення загального добробуту деякі старі «меседжі» щодо виживання втратили актуальність, тож і казки перестали бути такими жорстокими.

Де отримати допомогу

Англійська казка «Три порося» загальновідома. Проте, на відміну від диснеївського фільму 1933 року та подальших екранізацій, в оригінальній версії Ніф-Ніф і Нуф-Нуф не встигли втекти у кам’яний будинок Наф-Нафа. Вовк з’їв їх.

Якщо XX століття загалом «пом’якшило» більшість сюжетів казок, то сьогодні в них знову з’являються криваві та еротичні епізоди. Це пояснюється тим, що основною аудиторією фільмів та серіалів, що базуються на казкових сюжетах, стали дорослі.

1.jpg

Сучасна екранізація "Білосніжка та мисливець"  //
Сучасна екранізація «Білосніжка та мисливець»

Еволюція української казки

Олеся Наумовська: Зміни казкових сюжетів відбулись не лише у Західній Європі. Українські казки впродовж останніх двох століть так само пережили еволюцію. Про це нам розповість дослідниця фольклору Олеся Наумовська:

Якщо говорити про чарівні казки, то ми можемо бачити, що герої найдавніших текстів чарівнонароджені. Наприклад, Котигорошко. Саме ім’я говорить про чарівне народження. У цих казках, коли герой бореться зі змієм, то застосовує тільки свої надмірну фізичну силу. Відбувається бій атлантів; ніби перетворення хаосу на космос шляхом двоєборства двох сил. Якщо простежувати текст далі, то ми бачимо, що наступні тексти вказують на соціальне походження, яке постулюється в імені. Наприклад, казка про Івана Голика.

В цих казках ми бачимо, що герой, аби побороти змія вдається до певних чар. Йому на допомогу приходять чарівники, а він має чарівну зброю. Тобто люди пройшли певний розвиток і зрозуміли, що застосування лише сили неможливе для героя. Так з’являються чарівні компоненти.

Далі герой переборює супротивника за допомогою розуму. Герої не мають «контактного бою» зі змієм. Вони перемагають силою розуму. Наприклад, казка про Ялика, який добре вмів грати на сопілці. Він зустрічає змія, а той просить навчити його грати на сопілці.  Ялик каже, що у змія криві пальці, тому той має встромити пальці у розщеплений пеньок, і ми їх виправимо. Так він перемагає змія. Янко нарешті здобув собі наречену. У цьому і проявляється розвиток тексту.

Читайте також: Борьба добра со злом: кто побеждает в сказках и как это влияет на человечество?

Сьогодні казка набуває літературних ознак. Вона втрачає своє міфологічне та прадавнє коріння. Казка може бути чарівною, але без «закодованої інформації». Тобто вона не виконує свою інформативну функцію»

Втім, в усі часи незмінною ознакою української казки, наголошує дослідниця, лишається перемога добра над злом. Андрій Кобалія, Точки опори

Точки опори

Цей матеріал було створено за підтримки International Medical Corps та JSI Research & Training Institute, INC, завдяки грантовій підтримці USAID. Погляди та думки, висловлені в цьому матеріалі, не повинні жодним чином розглядатися як відображення поглядів чи думок всіх згаданих організацій. 

This material has been produced with the generous support of the International Medical Corps and JSI Research & Training Institute, INC. through a grant by United States Agency for International Development. The views and opinions expressed herein shall not, in any way whatsoever, be construed to reflect the views or opinions of all the mentioned organizations.

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.