Слухати

Вже нічого не страшно, хочеться тільки плакати, - жителька Станиці Луганської

20 серпня 2016 - 14:06 299
Facebook Twitter Google+
Список «культурних розваг» у Станиці Луганській, яка потерпає від обстрілів щоночі, невеликий. Базар, похід у гості до сусідів, година читання Біблії у волонтерському наметі

У цих місцях  можна дізнатися новини, заяви місцевої влади, нові зруйнування і втрати.

Спілкуючись один з одним, або з капеланами чи волонтерами, це дозволяє станичанам не стільки забути про війну, а хоча б відволіктися від цих думок на декілька годин, впевнитись, що ти не один такий. Бо після всього все одно треба повертатися у свій напівзруйнований дім, у якому дах перекритий уже декілька разів.

14 059 937_1 747 303 725 524 328_544 462 002_o.jpg

Зруйнований будинок у Станиці Луганській // Громадське радіо/Ірина Сампан
Зруйнований будинок у Станиці Луганській
Громадське радіо/Ірина Сампан

Олена, жителька Станиці, виховує свого 14-річного онука Андрія. Коли на село падали «гради», їм просто пощастило. «Ми просто випадково вирішили перейти з однієї кімнати в іншу, — каже жінка. — А тоді туди прилетів снаряд».

Кликайте, чтобы оценить этот материал

«Один вибух був біля магазину і ми з цієї кімнати встигли втекти до іншої. Потім ще одни «град», а потім третій — це вже в нас був. Ми були в другій кімнаті, там впала люстра. Добре, що не на нас вона впала. Недалеко від нас газ проходить і цей газ вибухнув і загорівся. Це ад був. Ми вибігли з цієї кімнати дивимось, а там дира, величезна дира. Я була на межі божевілля».

Олена та її онук — одні з небагатьох, хто отримав кваліфіковану допомогу психолога, після сильного емоційного потрясіння. Бабуся Клавдія, наприклад, живе сама, максимальна допомога, яку їй надавали, це будівельні матеріали. Однак що літня жінка буде робити з купою шиферу — невідомо. Допоки не візьмуться волонтери, кажуть місцеві жителі, дах так і залишиться дірявим. А якщо говорити про психічний стан Клавдії, то за її словами, «вже нічого не страшно, хочеться тільки плакати».

«Поки привезуть матеріали, поки зроблять…Я живу одна — допомагати нікому. Кличу сусідів, щоб трошки допомогли прибрати сміття. Диван стояв біля стіни - я там спала…Я вийшли і кричу «Рятуйте, люди! Викличте пожежників та лікаря!» А машина вже стояла під воротами. Я кричу: «Заходьте!», а вони мені: «Та ми лежимо у вам під воротами — кулі не дають пройти до вашого двору!» 

14 060 221_1 747 305 288 857 505_2 082 415 630_o.jpg

Подвір'я у Станиці // Громадське радіо/Ірина Сампан
Подвір’я у Станиці
Громадське радіо/Ірина Сампан

Одне з найбільш популярних місць, де місцеві жителі можуть зустрітися, поспілкуватися, отримати моральну підтримку та часто матеріальну допомогу, це намет волонтерів з організації «Любов не має кордонів», біля пішохідного переходу до непідконтрольного Луганська. Щодня там проходить служба капеланів, читання Біблії. Ці ж волонтери і беруться, власне, латати діри у хатах станичан. Жителька  Ольга та її односельчанки розповіли «Громадському радіо» не тільки про те, як вони виживають, в яких умовах живуть, а й про те, чому у них велика образа на тих, хто проживає на підконтрольних бойовикам територіях.

«Ми нікуди не їздимо останнім часом, городські приїздять сало купувати. З Луганська приїздять за овочами. вони ж там дві пенсії отримують. Де б таку країни знайти, щоб дві пенсії отримувати. а вони кажуть отримують не пенсію, а допомогу. ми б теж не відмовились від такої допомоги! всю зиму у підвалах сиділи і нам тисячу сплачують пенсії. 

14 060 349_1 747 304 678 857 566_917 456 894_o.jpg

Жителі Станиці отримують гуманітарну допомогу // Громадське радіо
Жителі Станиці отримують гуманітарну допомогу
Громадське радіо

«У нас концертів много: і з Коростеню, і з Чехії, з Житомиру. 

Чому є люди, які не підтримують Україну?

Тому що зомбовані. Тому що немає українського телебачення. радіо нещодавно появилось».

Ірина Сампан зі Станиці Луганської 

Точки опори

Цей матеріал було створено за підтримки International Medical Corps та JSI Research & Training Institute, INC, завдяки грантовій підтримці USAID. Погляди та думки, висловлені в цьому матеріалі, не повинні жодним чином розглядатися як відображення поглядів чи думок всіх згаданих організацій. 

This material has been produced with the generous support of the International Medical Corps and JSI Research & Training Institute, INC. through a grant by United States Agency for International Development. The views and opinions expressed herein shall not, in any way whatsoever, be construed to reflect the views or opinions of all the mentioned organizations.

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.