Слухати

Я був на війні — подорослішав під кулями

10 грудня 2016 - 14:00
Facebook Twitter Google+
Своїм досвідом і психологічним сприйняттям війни з нами поділився учасник бойових дій Анатолій
У штабі АТО заявили, що ситуація на Сході стабілізувалась // kor.ill.in.ua

Репортаж 

Анатолій  повернувся з АТО півроку тому. Зараз працює охоронцем в одному з нічних клубів міста. Розповідає: коли пішов воювати добровільцем – йому щойно минуло двадцять років. Тоді хлопцеві здавалося, що війна – це своєрідна романтика:

«Мені хотілося побільше адреналіна. Я, звісно, не розумів, куди я йду. Фільмів передивився художніх. І ще я з самого початку вважав, що кулі  мене не наздогнати. Думав, що нездоланний. Серйозно. Ну, все змінилося післе першого бою». 

Своє бойове хрещення Анатолій запам’ятав надовго. Під час першого ж бою на очах у молодого бійця загинув його близький товариш, якого він знав ще з мирного життя.

Кликайте, чтобы оценить этот материал

«З того часу я більше не сприймав війну як гру. Я зрозумів, що це страждання, біль, катастрофа. І цей біль мене дуже сильно змінив. Фактично за кілька тижнів  я із хлопчака сопливого зробився як кремінь». 

Психологи відзначають: війна трансформує людину. Зміна звичних обставин на напружені фронтові реалії докорінно змінює особистість:

«Якщо говорити про бійців, то їхній світогляд змінився дуже швидко і дуже сильно. Війна – це не лише складні життєві ситуації. Це щоденний набір стресів, до яких особистості доводиться адаптуватися. Ось чому говорять, що війна  ставить свої умови. І якщо людина не зламається, то вона приймає ризики, з якими зіткнулася. Поступово люди звикають до стресової ситуації і не реагують на неї настільки гостро. Якщо висловлюватися образно, «так гартується сталь», – пояснює психолог Євгенія Хащова.

Більш влучно і не скажеш. В характері Анатолія в умовах фронту з’явилися не притаманні йому раніше риси – рішучість, витримка. Говорить боєць Анатолій:

«Як би це пояснити…Я ніколи не вважав себе себя хлюпіком чи маминим синком. Але тепер розумію, що чоловіком я зробився саме там. Зрозумів насправді, що можу померти у будь-яку секунду, зрозумів, що якщо не я, то мене. А найголовніше навіть не те, що мене, а мою родину, друзів, кохану… Я тут, щоб захистити їх». 

Психолог Євгенія Хащова зазначає: війна змінює сприйняття сталих цінностей, в тому числі сімейних:

«У військово-польових умовах бійці передивляються свої погляди на роль жінки в їхньому житті, на родинні цінності, які для них набувають великого значення. З іншого боку, деякі воїни приносять агресію та насильство у свої родини. У бойових реаліях можуть проявитися абсолютно протилежні якості їхніх учасників. З одного боку, боєць звикає до насильства, не сприймає його так гостро, як сприймав раніше. З іншого – активізуються якості захисника в найбільш ідеалістичному сенсі цього слова». 

Наш герой домашніх агресорів не розуміє. Хлопець говорить: найбільше йому не вистачає кохання.  Він мріє про справжню, вірну любов і міцну родину.

«Це настільки приємно, коли тобі телефонує кохана дівчина, доки ти там… Або просто смс… Вже не страшно, розумієте? Ти не один, ти знаєш, кого ти захищаєш. Ти розумієш, що ти чоловік, що якщо не ти, то ніхто… А ось без думок про кохану і без душевного зв’язку з нею там набагато важче. Я через це пройшов. Мене дівчина покинула, доки я був там. Я думав, збожеволію, розіб’ю все, що бачу навкруги. Цей біль для мене був надто сильний. А до війни я звик». 

Анатолій не лукавить, коли говорить, що подорослішав під кулями. В нього є бойова нагорода, він неодноразово підставляв плече товаришам.

«Може це звучить дивно, але війна зробила мене краще. Я зробився мудрішим. Може й більш цинічним, але натомість з’явилися справжні, а не фальшиві цінності», – говорить Анатолій.

Психологи пояснюють: війна не так змінила молодого бійця, як допомогла йому розвинути притаманні йому, але ще не розкриті якості.

«Війна знімає маски і показує, якою людина є насправді. Наприклад, у бою неможливо сховати страх і показати вдавану хоробрість», – говорить психолог Євгенія Хащова.

Анатолій підсумовує: найцінніша риса, яку  він розвинув  у собі під час бойових дій – здатність йти до кінця. Зараз хлопець ставить собі цілі і виконує їх. Збирається вступати до вишу, про що до війни навіть не думав, відвідує курси програмістів… А також займається волонтерською діяльністю.

Ірина Яблонська 

Точки опори

Цей матеріал було створено за підтримки International Medical Corps та JSI Research & Training Institute, INC, завдяки грантовій підтримці USAID. Погляди та думки, висловлені в цьому матеріалі, не повинні жодним чином розглядатися як відображення поглядів чи думок всіх згаданих організацій. 

This material has been produced with the generous support of the International Medical Corps and JSI Research & Training Institute, INC. through a grant by United States Agency for International Development. The views and opinions expressed herein shall not, in any way whatsoever, be construed to reflect the views or opinions of all the mentioned organizations.

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.