Слухати

Як на окупованих територіях вберегти дітей від пропаганди в школах і дитсадках? Поради психолога

17 червня 2017 - 19:00 342
Facebook Twitter Google+
Що таке ідеологія та як пропаганда впливає на свідомість людини? Які категорії людей є вразливими до різниго роду впливів? Як розпізнавати маніпуляції? І як їм протистояти?

У студії Олег Саакян, політолог, керівник Єдиного координаційного центру, платформи соціально-гуманітарних ініціатив і інновацій; Олександр Потєряхін, психолог, керівник Лабораторії інформаційно-психологічних технологій, президент Української асоціації неінструментальної детекції брехні.

 

Наталя Соколенко: Що таке «ідеологія» та «пропаганда»?

Олександр Потєряхін: Любое общество существует и стабильно развивается при наличии системы идей, которые управляют этим обществом. Идеология необходима — вопрос лишь в том, какая . На сегодняшний день мы не можем сказать, что в Украине однозначно всем обществом принята некая идея, цель, то светлое будущее, к которому мы идем.

Дмитро Тузов: А это должно быть где-то прописано?

Олександр Потєряхін: Когда говорите «прописано», наверно, имеете ввиду лишь один способ донесения этой центральной идеи, а она может быть донесена многими способами. СМИ могут играть существенную роль в формировании идеологии, в выработке центральной идеи. Важно лишь, чтобы у тех, кто управляет этим обществом, был запрос на такую идеологию.

Дмитро Тузов: Нужно задать обществу некое направление, куда мы все идем?

Олександр Потєряхін: Нет, нужно не задать, а создать условия, в которых общество выработает эти цели, идеи.

Олег Саакян: Я повністю погоджуюсь, ідеологія — це комплекс ідей. Але це ще і система ціннісних орієнтирів, яка існує. Це, власне, етика і естетика. Це фактично і є ідеологія. Умовно кажучи, радянська ідеологія — це і естетика червоного прапорця, кітеля, і певна етика поведінки.

unnamed_3_0.jpg

Олександр Потєряхін // Громадське радіо
Олександр Потєряхін
Громадське радіо

Перш за все, це ціннісна платформа орієнтації суспільства. Вона в ідеях, в своїй міфотворчості, в етиці та естетиці. Наприклад, підприємництво — це вже ідеологія ліберального суспільства: відкритість ринку, підтримка малого та середнього підприємця. Будь-яка ідеологія має закріплення за етичним та естетичним боком. Етика закріплюється в кодексах, в меморандумах та в інших речах. Правовий бік – закріплення через конституцію, через закони, які пронизані цим духом, бо вони відображають цю етику та естетику — норми та цінності, які задані в суспільстві.

В нас дуже часто ідеологію сприймають виключно через призму радянської ідеології, як щось антилюдське, що повністю підмінює мораль та паразитує на суспільстві, покликане ним керувати. А це вже переходимо до пропаганди. Радянське розуміння пропаганди — це і була система маніпуляції суспільством, бо за радянською моделлю суспільство трішки дурне і йому потрібно створити правила та норми, ним потрібно маніпулювати, його потрібно вибудовувати «во благо» цього суспільства (або «во благо» еліти — але про це не говориться).

Олександр Потєряхін: Почему вы сводите пропаганду только к манипуляции? А пропаганда семейных ценностей, здорового образа жизни – это манипуляция?

Олег Саакян: Це так само маніпуляція. «Маніпуляція» з латині — це скеровування. Ви сприймаєте це повністю як щось негативне. Але пропаганда здорового способу життя — це так само маніпуляція людьми, щоб вони, наприклад, чистили зуби зранку.

Олександр Потєряхін: Я противник отождествления убеждении и манипуляции, потом что это разные технологии воздействия на сознание. Манипуляция — это скрытое воздействие, но есть достаточно большой спектр влияний, которые открыты. И это не манипуляции.

Дмитро Тузов: Тобто є позитивна маніпуляція і негативна?

Олександр Потєряхін: На мой взгляд, манипуляция, как правило, негативная, поскольку это скрытое влияние. Почему скрытое? Как правило, оно осуществляется в ущерб того иле тех, на кого мы воздействуем, поэтому надо скрывать.

unnamed_4_1.jpg

Олег Саакян // Громадське радіо
Олег Саакян
Громадське радіо

Дмитро Тузов: А заклик вести здоровий спосіб життя — це пропаганда?

Олександр Потєряхін: Это убеждение, убеждающее открытое воздействие.

Дмитро Тузов: Коли громадянам України, які вирішили, що хочуть жити в європейському суспільстві, де є чесний суд, обмежена корупція та інші можливості для розвитку, натомість говорять: «ну вы же все фашисты, которые ничего не понимают». Це пропаганда, маніпуляція? Як яку з ознак гібридної війни це кваліфікувати?

Олександр Потєряхін: Существует явление массового информационного психологического воздействия. В этом явлении можно выделить виды воздействия. Один из них — манипулирование. Оно связано со скрытым влиянием на мотивы, поведение другого человека. Но есть и открытые формы влияния.

Олег Саакян: І стосовно цього питання ми повинні дати дефініцію гібридній війні. На сьогодні точиться багато суперечок: є термін «асиметрична війна», термін «чудная война», «гібридна війна». Якщо узагальнити, можна дати певну дефініцію: гібридна війна — це війна широким спектром інструментів з метою імітації громадянського протистояння (тобто внутрішнього конфлікту) з запереченням власної участі.

Дзвінок від слухача Сергія Російськомовного з Києва: «Я хотел сказать про менталитет жителей так называемой «серой зоны». Слышал, что они говорят, что им все равно, кто ими правит или будет править, Путин или Порошенко — лишь бы пенсию давали. Так, может, идеология «своя сорочка ближче до тіла» права?»

Де отримати допомогу

Олег Саакян: Це не менталітет, це ті установки, якими зараз керуються люди. Під час війни, будь-якої кризової ситуації людина виживає, і ідея в неї одна — виживання. Коли до скроні приставлений пістолет, людина буде говорити те, що від неї хочуть почути, щоб визволитися, вони буде захищати власне життя. Або ж захищатиме певну ідею – і тоді може пожертвувати життям. Але це має бути настільки сильна ідея, цінності якої мають бути настільки топовими, щоб вона була ладна віддати за неї життя. Якщо брати ціннісну картину українців, то перші три цінності, які стало себе проявляють: дитина, родина, свобода. У кожного народу є своя ціннісна картина, яка сформувалася історично.

Олександр Потєряхін: Это выражение «своей рубашки, которая ближе к телу» — всего лишь выражение неизменного присутствия базовых потребностей личности. Потребность в безопасности, в питании, в крыше над головой. И несправедливо было бы обвинять человека за то, что он имеет эти потребности. Думаю, несправедливо обвинять тех, кто живет в «серой зоне» в том, что они хотят сохранить себе и своим детям жизнь. Это то, что присуще каждому. Чтобы сохранить жизнь, не нужно формулировать эту цель сохранения жизни — это инстинктивная программа поведения человека. Другое дело, что этими программами очень часто манипулируют.

Дзвінок від слухачки з Краматорська: «То, что идет сейчас на «Эра ФМ», — «заборонено забороняти»  — это манипуляция, пропаганда, агитация или антиукраинская деятельность?»

Наталя Соколенко: На радіо «Ера», яке влітку 2015 року перейшло під московський менеджмент, йде реклама проти декомунізації, і таке гасло «заборонено забороняти» (йдеться про радянських героїв чи елементи радянської епохи), що це?

Олександр Потєряхін: Однозначно можно сказать, что это информационное воздействие. Оно осуществляется в целях собственника программы или тех, кто ее представляет. Думаю, это и пропаганда, и манипуляция одновременно. Может, там присутствуют и элементы убеждения.

Олег Саакян: Це вплив. Пропаганда чи ні? Це буде зрозуміло, коли ми побачимо контекст, в який це поміщується. Для того, щоб зрозуміти, чи є прихований вплив, контекст подекуди є визначальним. Я вже бачу тут певні маніпулятивні технології: «заборонено забороняти». Заборона — це емоційно забарвлене слово, і воно використовується двічі, відповідно, є емоційний перешкал. По-друге, відсутня аргументаційна база. Якщо «заборонено забороняти» і крапка чи знак оклику — то про що йдеться і як це пояснюється.

Дмитро Тузов: Чи варто намагатися захиститися від цього і ставити бар’єри?

Олександр Потєряхін: Кстати, почему мы говорим только о российской пропаганде. Пропаганда — это двустороннее явление, оно всегда присутствует. Если мы говорим об информационной войне, очевидно, государственные структуры, которые призваны защищать государство, должны это делать. Олег сказал, что нужно учитывать контекст, у меня возникает ощущение, что мы слишком сужаем и примитивизируем этот процесс.

Кликайте, чтобы оценить этот материал

Около 30 лет назад появилась так называемая теория «террор-менеджмента» — «теория управления страхом смерти». Речь идет не об управлении самим страхом, а об управлении людьми при помощи страха смерти. Создание конфликта как такового, вовлечение в конфликт – это создание контекста, в котором человек станет более управляем. Под воздействием страха сужается сознание, мы не видим вариантов принятия решений, мы более подвержены манипулированию, психологическому воздействию. Под воздействием страха человек становится более манипулируем, податлив информационно-психологическому воздействию. Если мы будем говорить только лишь о самом вопросе сиюминутного воздействия, это будет неправильно. Ситуация создавалась не сегодня, кто режиссер этой ситуации — это, может быть, пока нам и не ясно. Может, лет через 50 или даже позже мы будем читать и выяснять, как на самом деле это складывалось.

Дмитро Тузов: А есть очевидные вещи: когда снаряд прилетает в дом, это очевидно. Человек не думает, что будет через 50 лет.

Олександр Потєряхін: Да, но кто создал ситуацию, чтобы этот снаряд прилетел?

Олег Саакян: А хто створив ситуацію — це тут навіть не є найважливішим. В цій ситуації терору, війни, людина стає більш сприйнятливою до пропаганди. Фактично, вмикається логіка виживання. У того, хто в «сірій зоні», вона перебільшена, дуже яскрава. Ми це бачимо на контрасті, коли людина говорить: «а мені все одно, хто буде керувати мною, мене можуть вбити завтра, я живу цією секундою – не те що днем». З іншого боку, що далі ми йдемо від лінії фронту, це проявляється, хоч і не так яскраво. В спрощеній реальності — до бінарної логіки: свій-чужий, біле-чорне, зрада-перемога. В стресовій ситуації, коли людина на фронті і в неї стріляють, нема багатьох варіантів відповіді: вона або стріляє у відповідь, або не стріляє. Частіше, якщо не стріляє, стріляють в неї – вона гине. Якщо вона стріляє, є більше шансів вижити.

У мирному житті такою логікою послуговуватися неефективно, бо життя строкате, але людина більш сприйнятлива, щоб послуговуватися саме такою логікою. І цим починають маніпулювати: «заборонено забороняти», «це зрада». І починається емоційне нагнітання крайнощів: умовно «зради» і умовно «перемоги». З одного боку, ми починаємо реагувати в логіці захисту, з іншого — починаємо змінюватися подібно до нашого ворога. В цій ситуації найстрашніше в якийсь день не прокинутися і не побачити ті ж роги і копита, як в твого ворога. Бо ти, захищаючись, починаєш повторювати так чи інакше його дії. Найстрашніше в пропаганді те, що це не маркетинг. Вона не побудована для того, щоб тебе в чомусь переконати, щоб ти щось зробив. Пропаганда малює альтернативну картинку світу.

Дмитро Тузов: Якщо говорити про українську пропаганду, чи існує ризик, що будь-яка критична теза чи думка прирівнюється до зради?

Олександр Потєряхін: Более того, при этом запускается та самая «спираль молчания», когда меньшинство начинает управлять большинством.

Олег Саакян: «Спіраль мовчання» — це коли людина навіть думає інакше, ніж всі інші, але вона не говорить цього, бо думає, що всі думають інакше. Вона боїться, бо думає: це я один тут неправильний, але більшість думає інакше. І так може думати більшість, бо меншість нав’язує свою позицію і показує її за допомогою інструментів маніпуляції.

Наталя Соколенко: Послухаємо репортаж журналістки Валентини Троян про результати дослідження ментальності українців на сході України.

 

Олег Саакян: В окупації, у часи стресових ситуацій, кризових проявів жодна соціологія не робиться. Вона є маніпулятивною за своїм означенням, оскільки людина змінює свою думку декілька разів на день, зважаючи на те, чи впав поруч снаряд, чи не впав; побачила вона людину зі зброєю чи ні; вбили когось поруч чи ні. Навіть якщо соціологія і робиться, вона має робитися дуже фаховими спеціалістами, які самі чітко знають, що перед кожним словом будуть ставити «за певних обставин», «в тих умовах, в яких», навіть час будуть ставити, коли саме була така відповідь. Другий момент – ідентичність. Вона не формується за рік-два. Ідентичність — це більш стала річ, ми можемо говорити про певні вподобання.

Пропаганда — це моделювання картини світу. Ми можемо дуже багато говорити про контрпропаганду, але вона не буде дієвою у разі протистояння пропаганді «лоб в лоб». Пропаганда моделює ситуації, поведінкові реакції. Вона задає стереотипні конструкції, а це цілий комплекс. Відповідно, протистояти пропаганді найефективніше злагодженою культурною політикою, створенням своїх стереотипів, своєї історичної бази, щоб не було маніпуляцій, з укоріненням на архетипні конструкції, з проведенням нормальної роботи.

Коли говорять, що можна поставити вишки і з їх допомогою, транслюючи інформацію, перемогти в пропаганді — це невірно. Інформаційна війна — це частково те, кого слухають, але в ній є велика компонента світоглядної війни – це те, що слухають. Подекуди і через мовлення не ворога можна чути інформацію, яка має такий самий ефект. Бо така інформації від зворотного діятиме в інтересах нашого ворога.

Наталя Соколенко: Якщо в людей, які мешкають в окупованих територіях, є діти, які навчаються в школах і садочках так званих «ЛНР», «ДНР» і 100% підпадають під пропаганду «руского міра», а батьки не можуть виїхати з певних причин, що ви можете порадити?

Олександр Потєряхін: Крепкая семья и хорошие отношения в семье — это гарантия того, что ценности родителей будут переданы детям несмотря ни на что. Мы иногда недооцениваем семейное общение, взаимодействие с родителями, бабушками, дедушками. Связь родителей и детей продолжается гораздо дольше, чем младенческий или подростковый возраст. И эти связи являются каналом доведения информации, которая важна. 

17_chervnya.jpg

Захист дитячої психіки від пропаганди //
Захист дитячої психіки від пропаганди

Точки опори

Цей матеріал було створено за підтримки International Medical Corps та JSI Research & Training Institute, INC, завдяки грантовій підтримці USAID. Погляди та думки, висловлені в цьому матеріалі, не повинні жодним чином розглядатися як відображення поглядів чи думок всіх згаданих організацій. 

This material has been produced with the generous support of the International Medical Corps and JSI Research & Training Institute, INC. through a grant by United States Agency for International Development. The views and opinions expressed herein shall not, in any way whatsoever, be construed to reflect the views or opinions of all the mentioned organizations.

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.