Слухати

Як працює пропаганда в ОРДЛО та чому не публікують дані нового соцдослідження?

17 червня 2017 - 18:07 343
Facebook Twitter Google+
2016 року Донецька ГО «Комітет виборців України» представила соціологічне дослідження «Особливості свідомості та ідентичності жителів підконтрольної та непідконтрольної Україні території Донеччини»

Його провели на замовлення аналітичного центру «Фабрика думки «Донбас» український офіс Міжнародного дослідницького агентства IFAK Institut.

На той момент це було перше подібне дослідження, його автори опитували жителів непідконтрольних та підконтрольних територій.

18% опитаних жителів непідконтрольної частини Донеччини визначили себе громадянами так званої «ДНР», розповів радник Міністра інформаційної політики Дмитро Ткаченко. Він зазначив, що взагалі-то така ідентифікація була передбачувана, адже за час бойових дій люди на непідконтрольних територіях живуть в закритому агресивному інформаційному просторі.  

«Але треба сказати, що ця проросійська 20-відсоткова група була завжди. Тобто, завжди вони хотіли в СРСР, хотіли щось повернути. По суті, ми бачимо те, що якби не працювала ця пропагандистська машина, ось вона і взяла своє. Та отруйна агресивна російська пропаганда з постійною антиукраїнською риторикою буде проникати і вона проникає в свідомість наших співгромадян», — розповів Дмитро Ткаченко.

Дмитро зазначає: ідентичність – лише верхівка айсбергу. Під час дослідження було визначено чотири типи громадян, які проживають в Донецькій області.

«Якщо ми будемо розглядати дві крайні аудиторії, хоча насправді їх чотири, то одна крайня аудиторія — проукраїнська: «Україна понад усе!» (Так ми її умовно назвали). І друга - те, що називається «руський мир». Якщо говорити про окуповані території, то ми назвемо їх активні проросійські. При цьому, якщо ми беремо проукраїнську аудиторію, то це найзабезпеченіша, найосвіченіша (вища освіта — близько 45%). Вони дуже схожі на європейців, вірять у вплив громадськості на владу, вони розуміють, що потрібно впливати, розуміють, що ти відповідаєш за власне майбутнє», — пояснює радник міністра.

Де отримати допомогу

Якщо ж говорити про прихильників  «руського миру», наголошує Дмитро Ткаченко, то лише 25% з опитаних мають вищу освіту. В основному ж вони мають середню, середньо-спеціальну. Серед них спостерігається високий рівень патерналізму.

Він підкреслює, російська пропаганда почала працювати на Донбасі навіть не в 2013 році, а набагато раніше. Наприклад, проведення акції «Георгіївська стрічка», розповсюдження міфу про те, що Донбас годує всю Україну.

«На нас чекає, і це частково відбувається, деконструювання цих міфів. Ми маємо показати людям, що ж відбувається насправді, «дістати» їх зі звичного способу мислення. Це ті завдання, які стоять перед стратегією реінтеграції Донбасу, яка була розроблена на базі Міністерства інформполітики», — зазначає Ткаченко.

Якщо говорити про інші розбіжності цих груп, то варто зазначити, що люди з проукраїнськими поглядами підтримують євроінтеграцію, люди з проросійськими поглядами підтримують орієнтацію на Росію в будь-якій сфері.

Кликайте, чтобы оценить этот материал

Повертаючись до груп, на які поділились опитані, Дмитро Ткаченко називає і дві інші групи:

«Ми можемо назвати це «болотом» або ми можемо назвати їх «пасивними проросійськими», і також є невелика аудиторія «Радянський Союз». Якщо «болото» — це люди-споживачі, то «Радянський Союз» — найменш рефлексуюча група, вони менше за інших розуміють, що відбувається», — пояснює Ткаченко.

За три роки збройного конфлікту на непідконтрольній території дітей навчали за новими розробленими програмами, за якими бойовики «Гіві» та «Моторола» — народні герої. Питаємо у Дмитра, чи можна  в рамках програми з деокупації, повернути цих дітей в українське суспільство:

«Протистояти цьому можна, коли у нас будуть канали комунікацій з непідконтрольними територіями. В даному випадку їх немає. Чому? У нас немає телевізора, а телевізор — головний конструкт реальності. Є інтернет, але це неможна порівняти. Нашим телевізійним сигналом в аналогу ми покриваємо край Горлівки, Донецька. Тобто, незначні території. У свою чергу 360-метрова вишка за адресою вулиця Піхотна, 4 в Донецьку віщає в режимі Т2 до сходу Запорізької і Дніпропетровської областей, в аналогу — до Костянтинівки і Покровська. У нас тут взагалі немає паритету.

Там відбуваються уроки мужності, на яких дітям пояснюють, що у нас є «ДНР» і у нас є герої — «Моторола», «Гіві» … Я бачив ці підручники, де так і пишеться: «Він загинув … він ліквідував безліч живої сили супротивника». Тобто не людей він убив, а живу силу супротивника … Тобто, відбувається дегуманізація на рівні дитячої свідомості», — пояснює радник міністра інформаційної політики.

Читайте також: Як на окупованих територіях вберегти дітей від пропаганди в школах і дитсадках? Поради психолога

Щоб протистояти цьому, Україна має створювати комфортні умови для вступу дітей з непідконтрольних в українські виші.

Результати другого дослідження, проведеного вже в Луганській області отримали нещодавно. Але поки що ці дані недоступні для широкого загалу.

Чому? Радник міністра інформаційної політики Дмитро Ткаченко згадує, що коли оприлюднили дані дослідження по Донецькій області, російські ЗМІ використали їх у своїй пропаганді. Зокрема, з піднесенням подавалась інформація, що аж 18% опитаних жителів непідконтрольних територій Донеччини визнають і відчувають себе які ідентифікували себе громадянами так званої «ДНР».

Щоб упередити подібне з дослідженням по Луганщині донори прийняли рішення не поспішати з публікацією отриманих даних. Втім, радник Міністра інформаційної політики Дмитро Ткаченко, впевнений, що частина отриманої інформації цього літку все-таки стане доступною широкому загалу.

Валентина Троян, Точки опори

Точки опори

Цей матеріал було створено за підтримки International Medical Corps та JSI Research & Training Institute, INC, завдяки грантовій підтримці USAID. Погляди та думки, висловлені в цьому матеріалі, не повинні жодним чином розглядатися як відображення поглядів чи думок всіх згаданих організацій. 

This material has been produced with the generous support of the International Medical Corps and JSI Research & Training Institute, INC. through a grant by United States Agency for International Development. The views and opinions expressed herein shall not, in any way whatsoever, be construed to reflect the views or opinions of all the mentioned organizations.

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.