Слухати

Як розпізнати, що людина має намір вчинити самогубство, і попередити його?

14 грудня 2016 - 19:21 921
Facebook Twitter Google+
Як розпізнати тривожні сигнали в словах і поведінці людини? Говоримо про одну з найскладніших психологічних проблем — попередження самогубства

У студії Олена Шелестова, лікар-психолог Міського перинатального центру, психолог Першої міської психоневрологічної лікарні та Богдан Салівон, психіатр, психотерапевт, завідувач Центру психолого-психіатричної допомоги при станах душевної кризи.  

Сергій Стуканов: Хто найчастіше потрапляє до групи людей, де небезпека скоєння самогубства є найбільшою?

Богдан Салівон: Суїциди можна поділити за декількома критеріями. Гендерний (жінки і чоловіки) — є  певна статистика, що спроб суїциду більше у жінок, а завершених суїцидів серед чоловіків. Є певні групи ризику за віком: підлітковий вік (криза самосприйняття), а також люди старшого віку, коли починаються серйозні проблеми зі здоров’ям.

Кликайте, чтобы оценить этот материал

Сергій Стуканов: Чи поява категорій переселенців та ветеранів війни збільшує відсоток схильності до самогубств у суспільстві?

Олена Шелестова: Збільшує цю кількість стрес, який переживає кожна людина. Якщо людина чутлива до стресу, в неї не все в порядку із самооцінкою, вона не може поговорити про це з кимось, така людина перш за все буде схильна суїциду.

Сергій Стуканов: До розмови долучається переселенка Оксана Хавалко. Чи дійсно у переселенців спостерігається погіршення психічного стану і чи призводить це до думок про самогубство?

Оксана Хавалко: По поводу мыслей о самоубийстве я ни с кем не разговаривала. Но замечаю, что настроения падают, за эти два с половиной года накопилась усталость: непонятно, что дальше с нами будет. И это очень заметно.

unnamed_2_0.jpg

Олена Шелестова // Громадське Радіо
Олена Шелестова
Громадське Радіо

Я очень энергичный и оптимистичный человек, я помогаю людям и занимаюсь волонтерством, но понимаю, что сама очень устала от неопределенности. Когда я уезжала, я думала, что еду от войны и страха в лучшую жизнь. То, с чем я столкнулась, — номерок на вокзале и дальше иди сам.

Сергій Стуканов: Як ви даєте собі раду з депресивними думками у важкі хвилини?

Оксана Хавалко: Я нашла ресурс: хожу в церковь, в филармонию, помогаю людям. Это прекрасно. Но иногда у меня тоже бывает состояние отчаяния. Я просто отбрасываю от себя эти мысли. Постоянно носишь в кармане «таран» и постоянно пробиваешь что-то.

Ілона Довгань: Як ви можете прокоментувати стан і переселенців, і бійців АТО, наскільки часто до вас звертаються і що їм можна порадити?

Олена Шелестова: Прозвучала хороша річ про «таран». Людина може втримати образ-ціль. У неї нема когнітивних порушень, є важкий стан, бо людина в стресі. Але людину, яка ніколи не вчинить самогубство від людини, яка схильна до нього, відрізняє те, що друга не може втримати цю образ-ціль. Вона про щось задумується і забуває. І в цей час думки заповнюються негативними переживаннями. На піку таких переживань людина може вчинити суїцид, бо всередині себе нема на що спертися.

Сергій Стуканов: Зараз послухаємо репортаж із Черкас від Ірини Філенко. За десять місяців цього року рахунки з життям звело 300 черкащан, минулорік, за анаголічний період, 276. За статистикою, в області жертв суїцидів майже у 6 разів більше, ніж від навмисних убивств.

Ілона Довгань: У репортажі зазначалось, що найбільше самогубців під час новорічних та релігійних свят у момент масових гулянь та днів відпочинку. Чому?

Олена Шелестова: Через самотність. Коли людина ходить на роботу, може на щось відволіктися. А коли вона бачить, що у інших все добре, а у неї погано — на контрасті починає спрацьовувати тунельне мислення, що все погано. І людина не бачить виходу.

Сергій Стуканов: Часто ми занурені в свої проблеми і не бачимо, коли в тих, хто поряд з нами, є проблеми. За якими ознаками можна розпізнати людину, що обмірковує можливість самогубства?

Богдан Салівон: Нема уніфікованих сигналів, кожна людина, як і життєва ситуація — унікальні. Алгоритми чи специфічні поради давати складно.

Люди з різними психотипами — вони по-різному реагують на однакові ситуації. 

Ілона Довгань: Як ви розрізняєте, коли людина маніпулює і шантажує, і коли це той, хто може вчинити самогубство?

Богдан Салівон: До будь-якого випадку треба ставитися як до потенційно серйозного. Маніпулятивну поведінку та демонстративні суїциди можуть бачити навіть оточуючі, якщо неодноразово повторюються одні й ті ж погрози, які не справджуються в процесі життя.

Сергій Стуканов: Якщо людина у скруті думає про самогубство, можливо, щось в її словах чи діях може наштовхнути оточення на те, щоб запідозрити щось недобре?

Олена Шелестова: Основним сигналом для оточення може бути зміна поведінки або стану. Якщо людина починає поводитися нетипово для себе: замикається в собі чи починає бути дуже відкритою, вона знаходиться в сильному стресі.

unnamed_3_0.jpg

Богдан Салівон // Громадське Радіо
Богдан Салівон
Громадське Радіо

Ілона Довгань: Як розпізнати депресію і виявити небезпечні чинники?

Олена Шелестова: Один пацієнт якось сказав, що депресія дуже схожа на те, якби у тебе з грудей стирчала сокира, яку ніхто не бачить, але це дуже боляче. Як правило, потрібно бути уважними, відчувати не тільки себе, але й людину поряд.

Сергій Стуканов: Як поводитися, якщо людина сама приходить і починає говорити, що думає про самогубство?

Богдан Салівон: Якщо за людиною до цього ніколи не спостерігалося маніпулятивної поведінки, потрібно досить серйозно поставитися до такої розмови, бо це важкий крок для самої людини. Потрібно вислухати її, зрозуміти, в чому справа, що її наштовхує на це, яка її точка зору на проблему. Бажано не бути критичним. Не виносити жодних оціночних суджень і не повчати, намагаючись відкоригувати людину зі своєї точки зору.

Сергій Стуканов: І як її відмовити?

Богдан Салівон: Буває так, що в процесі уточнення позиції, у розмові людина сама вже починає бачити інші нюанси в ситуації. І зав’язується певна дискусія щодо необхідностей і намірів. Але слухання має бути уважне, з налаштуванням на серйозність ситуації.

Наступним етапом варто знайти ціннісні орієнтації людини. Чи з минулого досвіду, чи в процесі розмови зрозуміти, які смислові погляди людини на рахунок власного життя, що її тримало до цього: творча реалізація чи оточення.

Поступово потрібно звертатися до цінностей, які були до недавнього часу, і які нікуди не поділися. Інколи можна нагадати людині, що не варто витрачати життя просто так. Якщо воно обридло, подаруй його державі — поїдь на Схід і принеси користь, можливо, там думки зміняться.

Сергій Стуканов: Якщо людина телефонує з іншого міста і зізнається, що має таку думку. Як втримати її на телефоні? Що говорити?

Богдан Салівон: Один з найбільш дієвих методів — так зване заземлення людини. Потрібно зорієнтувати людину на бачення конкретних побутових речей. Поспілкуватися з нею стосовно того, що навколо неї зараз. Втілювати це можна по-різному — навіть пити разом з людиною чай по телефону.

Сергій Стуканов: Чи відрізняється стратегія виведення людини з кризи, якщо йдеться про чоловіків і жінок?

Богдан Салівон: Механізми майже ті самі. Потрібно орієнтуватися не на стать, а на індивідуальність, шукати підхід.

Ілона Довгань: Що ви можете сказати про необхідність розроблення державної програми профілактики суїцидів серед тих, хто воював на Сході. Що тут необхідно врахувати?

Богдан Салівон: Наш центр не займається специфічно цими проблемами. До нас зверталися люди, так чи інакше пов’язані з АТО. Але не можу сказати, що це масові звернення.  

Олена Шелестова: У цьому році був розроблений уніфікований клінічний протокол, він впроваджений в роботу психіатричної лікарні, де я працюю. За ним підхід до діагностики і лікування комплексний. Залучені лікарі-психіатри, психологи, середній і молодший персонал.

Сергій Стуканов: Як зауважити в собі точку, що щось пішло не так і з’являються думки про те, що ти хочеш щось скоїти з собою?

Богдан Салівон: Потрібно пам’ятати, що варто звертатися до спеціалістів. Це найбільш дієвий спосіб.

Ілона Довгань: Є статистика, що і у фахівців таке буває?

Богдан Салівон: Є. Лікарі — одна з найбільш суїцидогенних професій. Особливо, лікарі-психіатри.

Ілона Довгань: А як зрозуміти, що всередині вже є такі «дзвіночки»?

Олена Шелестова: Треба розвивати уважність до себе та самоусвідомлення. Потрібно звернутися до когось — самостійно знайти вихід дуже важко.

Богдан Салівон: Навіть якщо людина сама хоче виходити із ситуації, чому б їй не отримати допомогу додатково?!

Ілона Довгань: Як шукати фахівця?

Богдан Салівон: Тут не треба переживати за кваліфікаційний рівень. Умовний відбір потрібно зробити, але є статистика, що навіть дуже кваліфіковані фахівці не можуть допомогти від третини до половини людей, які звернулися, бо нема певного особистісного контакту. Це нормальна практика, коли дві людини не підходять одна одній, тому потрібно орієнтуватися на здоровий глузд та інтуїцію і  шукати свого фахівця далі.

Олена Шелестова: Іноді неважлива кваліфікація психолога та рівень вчених звань. Важливий контакт, який складається: або мені подобається у контакті з цією людиною, або ні.

Сергій Стуканов: Підлітки не є групою людей, які йтимуть до психолога і говоритимуть батькам. Як у цей хиткий психологічний період вчасно розпізнати проблеми в дітях?

Богдан Салівон: Батькам потрібно бути щирими, уважними та люблячими. Це дозволить їм і побачити, і зрозуміти, і допомогти. Нема специфічних проявів, які стосуються кожної дитини. Можливо, треба зробити поправку на власну самовпевненість та спілкуватися з вчителями і сусідами про те, що вони думають про дитину та про те, чи змінилась її поведінка.

Олена Шелестова: Важливо бути в контакті з дитиною. Підлітковий вік дуже складний. Важливо, щоб дитина могла прийти і розповісти про те, що її турбує. Цей простір створюють батьки своїми діями, це закладається з дитинства. Не буває батьків, які не помиляються. Хороші батьки розуміють свої помилки і намагаються щось зробити з цим. 

Для людей із життєвими кризами діє телефон довіри при Черкаському міському центрі соціальної допомоги для сім’ї, дітей та молоді: (0472) 33-09 00. Центр психолого-психіатричної допомоги при станах душевної кризи (телефон довіри у Києві): (0-44) 456-17-02; (0-44) 456-17-25

unnamed_1_0.jpg

Як розпізнати, що людина має намір вчинити самогубство і попередити його? // Громадське Радіо
Як розпізнати, що людина має намір вчинити самогубство і попередити його?
Громадське Радіо

Рекомендації підготовлені з використанням матеріалів проекту «Суїцид — не вихід»

Точки опори

Цей матеріал було створено за підтримки International Medical Corps та JSI Research & Training Institute, INC, завдяки грантовій підтримці USAID. Погляди та думки, висловлені в цьому матеріалі, не повинні жодним чином розглядатися як відображення поглядів чи думок всіх згаданих організацій. 

This material has been produced with the generous support of the International Medical Corps and JSI Research & Training Institute, INC. through a grant by United States Agency for International Development. The views and opinions expressed herein shall not, in any way whatsoever, be construed to reflect the views or opinions of all the mentioned organizations.

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.