Слухати

Як ветерану АТО з інвалідністю знайти гідну роботу: корисні поради

05 квітня 2017 - 19:08 357
Facebook Twitter Google+
Координаторка проекту «Воїну - гідна праця» Анастасія Ковальчук розповідає про стратегію працевлаштування та особливості українського ринку праці

Гість програми  - Анастасія Ковальчук- координатор зв’язків  з громадськістю  проекту «Воїнам – гідна праця». Це проект громадської організації «Центр зайнятості вільних людей»

Поговоримо про рецепт успіху в процесі пошуку гідної праці

Сергій Стуканов: Пані Анастасія, розкажіть про проект «Воїну – гідна праця», з чого він розпочинався понад рік тому?

Анастасія Ковальчук: Добрий день! Проект «Воїну – гідна праця»  був започаткований у січні 2015 року після масштабної допомоги та підтримки людей з Донбасу та Криму, які стали вимушеними переселенцями. Ми зрозуміли, що така ж підтримка потрібна буде і ветеранам АТО і почали допомагати з працевлаштуванням. Згодом зрозуміли, що лише допомоги в працевлаштуванні буде замало, потрібна комплексна допомога і підтримка, адже люди, які повертаються з війни – не можуть одразу повертатись на своє колишнє місце роботи або йти на роботу.  Це комплексна робота, яку роблять і психологи і юристи і втому числі  наш проект, який займається працевлаштуванням.  Так все починалось. Зараз ми вже сконцентровані на соціальній адаптації, тобто не лише працевлаштовуємо, а й допомагаємо пройти певні програми розвитку, навчання, допомагаємо з перекваліфікацією, якщо на це запит. Є психолог, дуже цікавий проект  «Чашка кави з психологом», там в дуже невимушеній атмосфері ветеран може поділитись дуже спірною ситуацією і отримати пораду психолога щодо того як діяти в тій чи іншій ситуації.

Сергій Стуканов:  Коли ваш проект тільки розпочинався, то ви акцентували увагу на ветеранах з інвалідністі прагнули саме їм допомогти знайти роботу.  Якими можете похвалитися успіхами саме в цьому? Чи, можливо, наведіть конкретні приклади коли вдалося знайти гідну працю такому ветеранові?

Анастасія Ковальчук: Так, дійсно ми спочатку працювали з ветеранами АТО, які отримали інвалідність і в нас був комплексний підхід кейс-менеджменту до кожної людини, тобто ми дивились запити ветерана, який до нас звертався і намагалися йому знайти саме те, чого він хоче. Дуже часто, коли ветеран звертався, то йому замало було допомоги лише в працевлаштуванні, багато було не вирішених юридичних питань, потрібна була підтримка психолога. Багато хто у зв’язку з травмою не міг повернутись на колишнє місце роботи, чи просто не хотів і ми допомагали перекваліфікуватись, знайти суміжну працю, яка б могла дати ветерану АТО дійсно гідну працю.  Найяскравішим прикладом є Максим Ільченко, ветеран АТО з Краматорська, який до війни був програмістом, але на війні отримав травму голови і як наслідок –дуже погіршився зір.  Він уже не зміг працювати в своїй сфері діяльності, а захотів допомагати іншим ветеранам АТО зняти напругу – робити масажі.  Ми запропонували йому курси масажу від наших партнерів, він пройшов курси масажу і зараз уже повернувся до себе в Краматорськ і там в центрі реабілітації для інвалідів АТО практикує  як масажист і до того ж в Києві вступив на навчання і зараз опановує професію реабілітолога.

Сергій Стуканов:  Ви сказали, що більшість ветеранів не хочуть працювати  на попередньому місці роботи,  але очевидно, що трапляються випадки, коли таке бажання є. Чи стикаються в такому разі ветерани з інвалідністю з небажанням працедавця зберігати за ним місце роботи і як часто таке трапляється?

 Анастасія Ковальчук: З досвіду роботи нашого проекту хочу сказати, що з такими саме запитами ветерани звертаються досить рідко, хоча поодинокі випадки є. Яскравий приклад – нещодавно до нас звертався ветеран АТО,  який до війни був машиністом потягу, працював на Укрзалізниці, а після війни  отримав травму. Хоча в принципі сам говорив, що він готовий працювати далі машиністом і є бажання,  проте, на його місці роботи сказали, що у зв’язку з тим, що він зараз травму – не можуть взяти його на роботу і сказали підписати якісь папірці, як він нам розказував і за якийсь час він був звільнений. Він звертався до знайомих, які допомогли йому з роботою в Укрзалізниці, але вже в офіс. Йому ця робота дуже не подобається тому що багато ветеранів, які повертаються з війни – для них важливий аспект соціальної активності, бути важливим і робити щось дуже важливе для суспільства і перекладати в офісі папірці – дуже не подобається і зараз він навчається на юриста так як з ним в травні відбувся такий прикрий випадок, що його не взяли на попереднє місце роботи і зараз він хоче відстоювати права людей, тому що, як каже, зараз такий час, що дуже часто порушуються права людей.

Сергій Стуканов:  Тобто він вважає, що його права були порушені і відмова у працевлаштуванні не була обґрунтована?

Анастасія Ковальчук: Так, за його словами він мав фізичну можливість працювати і був звільнений.

Сергій Стуканов: А чи могли б судові справи в такому разі допомогти?

Анастасія Ковальчук: Я думаю так, у нас є партнери «Юридична сотня», які допомагають вирішити такі досить складні ситуації.

Сергій Стуканов:  Правда, що ваша організація «Центр зайнятості вільних людей» не просто словом допомагає, але і надає кожному воїну куратора і разом із ним розробляє стратегію працевлаштування і пошуку роботи.

Анастасія Ковальчук: Так, наша основна особливість в тому, що наші HR-консультанти, які працюють з ветеранами АТО, намагаються знайти індивідуальний підхід до кожного ветерана АТО, тобто підлаштовуються під її навички, знання, отриманий досвід. Якщо ветеран АТО звертається з пошуком роботи в тій сфері, якій він ще не працював, але він дуже хоче там працювати, то наші HR-консультанти допомагають курси, де ветеран може отримати кваліфікацію.  Потім, з цією кваліфікацією вони допомагають іти далі.  Після кожної співбесіди наші консультанти дзвонять до ветерана і питають як в нього справи, як все пройшло. Якщо щось не вдалося – працюють з ним далі,  тобто є такий кар’єрний супровід протягом всього періоду консультації.

Сергій Стуканов:  Це відбувається винятково в столиці, чи в регіонах також є представництва?

Анастасія Ковальчук: Наразі є представництва у Харкові, Запоріжжі частково, Краматорську, там наші відділення працюють більше з переселенцями, але якщо є запити від ветеранів АТО, то звісно вони також допомагають.

Сергій Стуканов:  В чому полягає успішна стратегія пошуку роботи, з чого потрібно починати, не панікуючи, спокійно, але впевнено?

Анастасія Ковальчук: Перш за все потрібно бути активним, дивитися всі можливі способи пошуку роботи, залучати сайти пошуку роботи, дивитись у фейсбуці, зараз дуже багато компаній, які викладають свої вакансії. Дивитись, що є актуальним на ринку праці, звертатися в наш проект. Тобто ми людині говоримо про те, що людина має використовувати всі можливі способи, ми можемо направити, але людина сама має дивитися, що більше подобається. Є дуже багато тренінгів і програм по підвищенню рівня кваліфікації. Відслідковувати останні тенденції – наші консультанти допомагають в цьому.  Дивитись, пробувати, вірити, що вийде. Просто сидячи на дивані – нічого не буде.

Найголовніше — дивитися ті професії, які подобаються, до яких лежить душа

Сергій Стуканов:  Яку нішу на ринку праці України варто зайняти бійцеві, який повернувся з фронту?

Анастасія Ковальчук: Найголовніше дивитися ті професії, які подобаються, до яких лежить душа, тому що в процесі спілкування з консультантами випливають таки ситуації, коли людина все життя працювала на якомусь заводі, а насправді душа лежить до того, щоб варити каву і дарувати людям гарний настрій. У нас був такий ветеран, який приїхав з Кривого Рогу, все життя працював сталеваром, але захотів варити каву.  Ми знайшли йому курси бариста, і він закінчив їх і зараз він в одному з київських кафе варить каву. Ми іноді приходимо до нього і коли він варить каву, виливає молоко і робить якісь візерунки на ньому – це неймовірно дивитись, як людині це подобається.

Сергій Стуканов:  Тобто будівельник в минулому став будівничим гарного настрою?

Анастасія Ковальчук: Так, вірніше сталевар. 

Сергій Стуканов:  Яким чином підкреслювати свої сильні сторони і як слабкі сторони ховати? Що ви радите бійцям АТО?

Анастасія Ковальчук: Найперше – це підвищувати завжди свою кваліфікацію, тому що ринок праці дуже гнучкий і змінюється. Відслідковувати курси по підвищенню кваліфікації, використовувати можливості навчання та розвитку.

Сергій Стуканов:  Ці курси є платними, чи можна знайти також безкоштовні чи за помірну плату?

Анастасія Ковальчук: Можна знайти безкоштовні або за помірну плату. В нас є партнери, які надають можливості здобути професію масажиста, перукаря.  Так само наша організація сама влаштовує різні програми розвитку та навчання. Зараз дуже популярною  є професія СММ- менеджера, це людина, яка працює в інтернеті і допомагає просувати сайти, це такий короткостроковий курс, який одразу дає людині можливість працювати і розвиватись.  Нещодавно в нашій організації проходив цікавий курс, який називається « навички 20/20», це програма про ті знання, які будуть актуальні, скажімо, через три роки. І були тренери, які розповідали  про самореалізацію, емоційний інтелект, як знаходити ресурси і розвивати їх.  Було дуже цікаво, дуже великий запит був від ветеранів, від переселенців. Певні сучасні програми, курси – дуже важливі для подальшого працевлаштування, тому дуже важливо знаходити в собі ресурси і бажання займатись собою.

Сергій Стуканов: Ви говорили, що треба бути проактивним і стукатися в двері. Я знаю, що нещодавно ви започаткували проект, що має назву «Натхненно захоплені життям», розкажіть про нього.

Анастасія Ковальчук: Так, це в нас інформаційна кампанія,  головна ідея якої – підвищення мотивації ветеранів АТО у поверненні до мирної  праці через показ історій успіху від інших ветеранів АТО, які через працевлаштування, відкриття бізнесу чи реалізацію соціальної праці сьогодні є успішними.  Цей проект досить цікавий і проводиться уже вчетверте. Ми проводили два форуми в Києві, Харкові нещодавно, і в Дніпрі в кінці грудня. Ветерани АТО розповідають свої історії і тим самим мотивують побратимів до активних дій. Тому що з досвіду ми бачимо, що ветерани найбільше довіряють і найкраще беруть за приклад своїх же побратимів. Якщо хтось досягнув успіху, то людина рівняється на нього. До нас приїжджав власник «Піца Ветерано» зДніпра, Андрій Сарвіра, розказав про свій досвід,  про те, що до війни він в цьому взагалі не розбирався, він працював у ресторанах Києва, Одеси і до власного бізнесу абсолютно не мав відношення. Але приїхав в Київ, подивився як працює «Піца Ветерано»  в Києві і йому дуже захотілось. Тоді йому сказали, що нічого не вийде поки немає знань. І він вчився, використовував різні способи щодо підприємницької діяльності, потім відкив свою справу і Харківські ветерани забажали зробити так само у Харкові, тому що такий ветеранський бізнес – це досить  гарний приклад соціальної адаптації. Дуже важливо, коли люди повертаючись з війни знаходяться серед своїх, коли їх можуть підтримати і вислухати.

Сергій Стуканов: Вийдімо за це коло «своїх». Ми знаємо, що наше суспільство досить часто живе стереотипами. У 2014 році не хотіли часто видавати житло переселенцям зі сходу, так подеколи зараз, можливо,  не хочуть брати на роботу ветерана АТО, тому що вони не є сталими в характері, можуть виникнути проблеми і т. д. Чи це можна констатувати як стереотип, чи це такі поодинокі неприємні прикрі випадки?

Анастасія Ковальчук: В принципі, з боку роботодавців є різні ситуації, є ситуації, коли компанії не беруть ветеранів АТО а роботу, через свій якийсь негативний досвід співпраці з ветеранами. Є такі компанії, які дуже відкриті і беруть ветеранів АТО. Це може бути як аспект соціальної відповідальності, або хтось у них уже працює з ветеранів і показав себе з гарної сторони.

Сергій Стуканов: Яка тенденція переважає в українському суспільстві?

Анастасія Ковальчук: Важко сказати.  Є випадки обох сторін, це все дуже відносно, дивлячись на якого роботодавця ти натрапиш. Ти не знаєш чи це так чи по-іншому, є різні випадки. Ці наші форми «Захоплені життям» — вони теж певною мірою ламають стереотипи. В нас є така панель, з HR-консультантами, коли роботодавці, які уже мали досвід працевлаштування ветеранів АТО  розказують як у них працюють ветерани, які вакансії є для них. Ці роботодавці є відкритими до подальшої співпраці з ними. Але ми спілкуємось з різними людьми, деякі не хочуть брати на роботу. В кожного свої стереотипи.

Сергій Стуканов: Як на даний момент легше знайти роботу- шукаючи через інтернет вакансії, чи через знайомих, через певні соціальні зв’язки?

Анастасія Ковальчук: Тут є найкращим – використання всіх цих способів.  Класно, коли в тебе є гарні друзі, які можуть порекомендувати роботу. Добре, коли ти при цьому ще використовуєш сайти пошуку роботи, коли звертаєшся до інших людей, які мають в цьому певний досвід.

Сергій Стуканов: Розкажіть про ярмарок вакансій, який нещодавно був проведений в Києві з ініціативи вашої організації.

Анастасія Ковальчук: Так, в нас відбувся ярмарок вакансій, який був для людей з інвалідністю,  не дивлячись чи є вони ветеранами чи ні, тому що зараз допомога потрібна всім. На цьому ярмарку були представлені близько дванадцяти компаній, які пропонували свої вакансії. Це страхові, консалтингові, ІТ-компанії, сфера ресторанного бізнесу і т.д. 

Сергій Стуканов: Чи багато було відвідувачів з ветеранів АТО? Чи частина з них знайшла роботу?

Анастасія Ковальчук: Важко сказати, оскільки він відбувся лише кілька днів тому, невідомо, скільки серед відвідувачів було ветеранів АТО, але вони приходили, цікавились і ми будемо відслідковувати наскільки їм це допомогло.  Вакансії були, були такі запити як графічний дизайнер, оператор контакт-центру, менеджер з продажу, аналітик. Зараз ці вакансії є дуже актуальні серед тих, хто шукає роботу. 

«Успішні. Безстрашні. Ділові» – це проект, ініційований «Центром розвитку лідерства» спільно з «Громадським радіо». 2016 року «Центр розвитку лідерства» за підтримки Посольства США в Україні започаткував «Школу лідерства для учасників бойових дій»

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.