Слухати

Боєць з Ужгорода став народним героєм за захоплений ворожий танк

28 березня 2016 - 21:26 719
Facebook Twitter Google+
Військовослужбовець 128 гірсько-піхотної механізованої бригади з Ужгорода Тарас Пономаренко  отримав звання «Народний герой України» за подвиги, здійснені під час служби в зоні АТО

В першу чергу за те, що під час оборони Дебальцева разом із шістьма побратимами захопив ворожий танк Т-72.

taras_ponomarenko_ta_pobratymy_na_tanku_0_0_0_0_0_0_0_0.jpg

Тарас Пономаренко та побратими на танку // Громадське радіо
Тарас Пономаренко та побратими на танку
«Громадське радіо»

З церемонії нагородження, яка відбувалася в Чернівцях, Тарас Пономаренко повертався автобусом. Як тільки вийшов на автостанції Ужгорода, диспетчер повідомила всім присутнім про нагороду і героїчний подвиг ужгородця. Сам Тарас – дуже скромний, тому підвищену увагу до себе сприйняв, трохи знітившись. Каже: отриманий орден належить всім учасникам захоплення танку. 

taras_ponomarenko_0.jpg

Тарас Пономаренко // Громадське радіо
Тарас Пономаренко
«Громадське радіо»

«Для кожного захисника своєї Вітчизни найголовніше – визнання свого народу. І ця медаль є визнанням народу мене як героя. Не тільки мене, а й шістьох моїх хлопців. На війні ніхтто не думає ні про які медалі. Всі думають, як повернутись живим. Чи думав я, що я стану? Ні, не думав, якщо чесно», — каже Тарас. 

Про період, поки Тарас Пономаренко був в зоні проведення АТО, зі сльозами на очах згадує його мама Уляна Іванівна. Однак пишається сином і радіє, що все ж пішов захищати Батьківщину.

«Сином дуже пишаюся. Не передати ті години, хвилини, які він був там… чекання його дзвінка кожен день, кожну хвилину… коли один раз два дня не було…. я їду в автобусі і він дзвонить: «мама, зі мною все добре». Я так ридала… Люди, напевно, думали, що… Побачу військову машину я – плачу. Звичайно, дуже тяжко, але я рада, що не відмовився. Я йому говорила, знаєте, що можна було не піти, а він каже: «Ні, мам, я не зможу, я мушу піти, бо якщо не я, то хто інший?», — пригадує Уляна Пономаренко. 

Та хоча отримана нагорода є надзвичайно важливою, волонтери «Руху підтримки закарпатських військових» наполягають, що Тарас та інші хлопці мусять мати й інші відзнаки – державні. Вікторія Жуйко стала одним з ініціаторів флеш-мобу у соцмережах, учасники якого вимагали відповідних нагород для військовослужбовців. Однак, станом на сьогоднішній день, реакція влади відсутня.

«Дуже раді, що наші хлопці отримали народні нагороди. Отримали звання народного героя, отримали срібні тризуби, але ми б дуже хотіли привернути увагу влади ще раз до того, що хлопці залишилися без державних нагород, без державного визнання, без орденів і медалей. Це хлопці, які торік під Дебальцевим захопили російську ворожу техніку і передали її на баланс Збройних сил України. Власне через це ми розпочали флеш-моб: «Орден герою 128-ї», аби достукатися до влади, аби достукатися зокрема і до пана Президента, який зустрічався з хлопцями і нагадати йому, що наші герої заслуговують, однозначно, на державне визнання, і аби про них не забули з плином часу. Ми чекаємо. Ми чекаємо, що будемо їх вітати з квітами і з державними відзнаками», — говорить Вікторія Жуйко.

Загалом орденом «Народний герой України» у Чернівцях нагородили 24 героїв, трьох з яких посмертно. Серед них не лише бійці, але й волонтери, лікарі та капелани з усієї України.

Ольга Павлова з Ужгорода для «Громадського радіо»

 

EU

Матеріал є частиною проекту Hromadske Network, підтриманого Європейською комісією.

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.