Боєць з Волині, який досі не отримав учасника АТО, малює ікони, щоб допомогти іншим

14 вересня 2015 - 14:48 829
Facebook Twitter Google+
У бійця виявили дві кісти в голові, був мікроінсульт

Волинянин Руслан Кашаюк пішов добровольцем на Схід минулого року. Тоді він був у складі роти «Захід» батальйону «Айдар». Рішення прийняв не довго думаючи, адже був активним учасником Революції Гідності і захищати свою землю пішов разом з побратимами з Майдану. Тепер чоловікові важко розмовляти. Контузія і як наслідок дві кісти в голові. Він досі стукає у владні кабінети, щоб отримати статус учасника АТО.  Руслан  розповідає, що вирушив на війну  в кінці липня.

«Зробив для мами повістку,  щоб вона повірила і легше їй було пережити те, що я їду на Схід. Приїхав, на другий день вже брав участь в бойових діях. Наша база «Щастя».  Був у складі роти «Захід», де більшість наші лучани і волиняни. Там були і з інших областей. Багато з Луганської. Були зі Старобільська. Їх самооборона. Про них я можу сказати, що з них  такі бандерівці, яких  ще в нас пошукати треба», — розповідає він.

Чоловік брав участь в операціях під Вергункою. Красний Яр. Тримали оборону «Хрящуватої».

«Тримали оборону. Хлопці, які були раніше, більше бойових пройшли, то каже, ми ще такого не бачили… Ті бої, що перед тим, квіточки. І в останній день боїв  мене  контузило», —пригадує він.

Евакуювати із зони бойових дій Руслана та  інших поранених відразу не вдалося.

«Бог нас зберіг. Бо не знаю, як по-іншому назвати те, що ми вижили.  Ще тоді наслідки контузії так не відчувалися. Там майже всі контужені, але ступінь контузії різний. І після цього  дуже потужне і довге ехо. І в кожного воно наче  вистрілює не завжди в той же момент..11 серпня в Хрящуватій було багато контужених. Але вивезти поранених не було змоги і не було бажання. Бо ти йдеш вперед. Адреналін з`їдав все. А що відбувається, усвідомлюєш потім», — каже Руслан.

Після цих подій вийшов наказ і  роту «Захід», в якій воював Руслан, розформували. В  роті було 66 чи 63 бійці, а живими вибралося лише 23. Потім їх таки евакуювали. Чоловік лікувався в Луцькому госпіталі. І за ознаками здоров`я його мали б комісувати. Але тоді це зробити так і не вдалося.

«Бюрократія. Нема в мене документів… І в мене в заключенні так і написали, що нема відповідних документі в і тому не комісують. Я поїхав знову на Схід», — говорить Руслан.

Перед Новим роком чоловік приїхав у відпустку і пройшов обстеження. В голові виявили дві кісти. Згідно медичного висновку його таки комісували. Після таких ускладнень сталося ще страшніше — мікроінсульт. Деякий час  чоловік не міг навіть  розмовляти. Айдарівець не розуміє, чому йому та іншим бійцям ще доводиться виборювати свої права.

«Люди прості, волонтери, друзі тебе справді вважають героєм.  А влада — ні. Влада б`є, добиває, бо за кожною довідкою треба самому ходити і виривати зубами. Мені, моїм побратимам  мають самі принести ці довідки вже готові, а не ти ще повинен щось комусь доводити. І після пережитого ти бачиш ту несправедливість. І друзі загинули, і пільги ніхто не отримав», — вважає боєць.

Наразі Руслан отримує лише 950 гривень за інвалідність. На таблетки витрачає на місяць більше 800 гривень. І це тільки на знеболюючі. Він каже, що багато його побратимів –добровольців, які воювали на Сході, теж не мають документів, що вони учасники бойових дій.

«Ніхто з добровольців, та й з мобілізованих не йшли захищати нашу землю за медальки. Але люди повинні чути добре слово не тільки від друзів, а справжню шану від тої влади. А ти бачиш, що нагороджують своїх полу покерів, яких я знаю багато…Та навіть боягузи – то м`яко сказано, а вони там сидять і зробили з них ідолів, героїв», — розповідає чоловік.

Волинський адвокат Василь Нагорний, який займається вирішенням питань бійців, пояснює, що проблеми з оформленням статусу учасників АТО виникали на початку бойових дій, коли не були розподілені сектори і були проблеми з документами.

«Де  зникли якісь накази, де вони не включені помилково у списки і так далі. А також проблема в тих бійців, які отримали там поранення, або завершили свою службу ще коли були у травні до подій у Волновасі. Тоді не було визначено секторів, і відповідно неможливо взяти довідку з відповідного сектору про те, що він брав участь в антитерористичній операції. Ті всі питання в принципі зараз вирішуються», —  переконує адвокат.

Василь Нагорний стверджує, що проблем в добровольців значно більше з оформленням  документів, ніж в мобілізованих. Така ж проблема і в айдарівця Руслана Кашаюка.

«Ще тоді, коли він отримав поранення, тоді ще не добровольчі батальйони не були в складі Збройних сил України. І відповідно його та інших бійців, не було включено в списки. Доводити йому те, що він перебував там, брав участь в збройних конфліктах, в АТО, треба точно таким самим чином. Писати заяву.  І, можливо, звертатися  в Міністерство оборони».

Руслану потрібна як медична, так і правова допомога. Але він каже, що найближчим часом все-таки питання щодо отримання статусу учасника АТО вирішать. Він  відмовляється брати кошти на лікування в людей і каже, що в деякі моменти крайнощів навіть задумувався про те, щоб сидіти під стінами собору в Луцьку з плакатом «влада нас кинула». 

Але попри такі короткі моменти слабкості, айдарівець не втрачає надії і для того, щоб відволіктись та допомогти іншим — своїм побратимам, займається малюванням ікон. Малює фарбами і бісером. Закликає і інших бійців долучатися до такої арт-терапії. А особливо із невеликих містечок і сіл, тому що там підтримка тим, хто повернувся з війни, майже не надається.

«Хочу з районів більше залучати до такої справи. Бо в містах таких, як  Ковель, Луцьк, фонди є різні, реабілітаційні центри. До нас приїздять деякі хлопці з сіл. Малюємо разом. Але там хлопці взагалі без уваги суспільства. Тому й п`ють», — вважає він.

Руслан Кашаюк продає свої картини на різних благодійних аукціонах. І зібрані кошти передає бійцям та їм родинам, які на його думку, більше цього потребують, ніж він. 

Ми живемо не тільки сьогоденням, але й майбутнім… Так і реабілітація бійців в проекті «Зігрій душу» — це не тільки сьо…

Posted by Руслан Кашаюк on 13 вересня 2015 р.

Допомогти українському герою може кожен. Для цього можна купити його картини, фото яких доступні у  Facebook.

Аріна Крапка з Луцька, програма «Українські герої» для «Громадського радіо»

 Kiew_deut_o_c(1)Виготовлення цього матеріалу стало можливим завдяки допомозі Міністерства закордонних справ Німеччини. Викладена інформація необов’язково відображає точку зору МЗС Німеччини.

EU

Матеріал є частиною проекту Hromadske Network, підтриманого Європейською комісією.

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.