Слухати

Українські герої. Гордійчук Сергій

16 грудня 2014 - 17:35 187
FacebookTwitterGoogle+
Сергій Гордійчук – будівельник, має дружину і двох дітей. Під час обстрілу з установок залпового вогню «Град» був важко поранений в ліву руку та грудну клітину

gordeychuk(1)

Сергій Гордійчук – будівельник, має дружину і двох дітей. Під час обстрілу з установок залпового вогню «Град» був важко поранений в ліву руку та грудну клітину. Рука внаслідок поранення була ампутована. Історія Сергія продовжує проект Громадського радіо для поранених  та про поранених  українських героїв.  

Лариса Мудрак: Наші програми покликані розповісти про поранених в госпіталі за весь уже 2014 рік. Сьогодні ми спробуємо розказати про Сергія Гордійчука, який, так само, влітку потрапив в госпіталь. Це фактично був другий призов, у нього було кілька важких поранень. В перше чергу, ампутація лівої кінцівки з видаленням плечової кінціки; дуже важка ситуація з пораненням шлунку, він кілька місяців знаходився в госпіталі.

От у мене одразу виникає такий спогад: такий сільський добрий хлопець з абсолютно добрими очима. І ще не знайомлячись з ним, а лише з його дружиною, родиною, одразу виникає такий образ, що він будівничий. Будівничий, який піде на толоку і буде все робити. Потім так і з’ясувалося, що він справді будівельник, має дружину і двох дітей. На сайті і в інтернеті можна знайти номер дружини Катерини й номер його картки, куди можна перераховувати кошти. Я назву номер картки Приватбанку: 5168-7572-6098-7831. А у мене запитання до Тетяни Абрамової, волонтера, українського дизайнера. Що відомо про сьогоднішню його долю, яким чином розвивається його історія?

Тетяна Абрамова: Ти дуже добре охарактеризувала Сергія. Він дуже оптимістичний хлопець. Він такий життєрадісний, завжди у нього посмішка на обличчі. Знаєте, коли дивишся на людину із ампутованою рукою, багато людей лякається й не може дивитись. Сергій не лише не піддавався розпачу, а й дивився на життя з оптимізмом й дивиться так. Розвиток останніх подій змушують нас задуматись. Сергій також трохи спантеличений, тому що в нього 20 років досвіду роботи в будівництві. І він – єдиний годувальник в сім’ї. у нього дві маленькі донечки і дружина, яка працює десь в селі.

В основному сім’ю забезпечував Сергій. І тепер він спробував повернутись назад на роботу, нехай він не може зараз працювати монолітчиком, але він може працювати якимись іншими професіями, принаймні в будівництві.  На жаль, йому доволі грубо відмовили. Мовляв, немає руки, ми нічого іншого запропонувати не можемо. На порядку денному зараз є мегаважлива проблема: працевлаштування тих хлопців, у яких були тяжкі поранення, ампутації і, на жаль, вони не можуть повернутись до своєї професії.

Така ж ситуація й у Андрія Козаченка, у нього висока ампутація ноги і він працював у автосервісі. Зрозуміло, що багато робіт він фізично не зможе виконати навіть за наявності протезу. Хлопці-ампутанти усі вимагатимуть певного перепрофілювання. Відповідно, з Сергієм ця проблема вже винирнула на поверхню.

Лариса Мудрак: Я так само можу додати ремарку і за Сергія, і за інших хлопців. Зараз дуже багато програм, дуже багато волонтерів пропонують професійну переорієнтацію. Але більшість з хлопців ще не готові до цього. Вони ще не відповідальні за своє життя. Тут потрібна ще й робота психологів і взагалі всіх разом. Робота соціальних служб, і розуміння родини, і близьких людей. І попри те, що вони герої, вони повинні влитися в мирне життя, для цього потрібні їхні надзусилля. Потрібен спеціальний період соціальної адаптації. Часто чую таку фразу: «Ми не хочемо повторення того, що було з афганцями». Вони повернулися і з часом стали непотрібні своїй країні. Я впевнена, що наше завдання, в тому числі й цих програм, не допустити такого. В даній програмі ми звертаємо увагу на нашого будівничого, Сергія Гордійчука, який зараз має влитися в мирні ряди людей і зрозуміти, що його ампутована ліва рука не завадить бути поряд з нами.

Таню, скільком пораненим ви надали допомогу за цей період? Ви можете хоча б приблизно сказати?

Тетяна Абрамова: Знаєш, коли це було 200 тисяч, ми ще рахували, а тепер вже не рахуємо. Що стосується реєстру, то найбільш гострих, найбільш, так би мовити, тяжких, то тяжкі випадки всі у нас зареєстровані. Ми їх знаємо, ми маємо всі контакти, всі телефони. База у нас є, база основних таких випадків. Але треба віддати належне моїм друзям, які підключились вчасно і не залишились байдужими. Величезне спасибі моїм друзям і друзям моїх друзів, допомога буває з цілком неочікуваних сторін. Коли Олексій Коган мені дав близько 30 тисяч гривень. Його двоюрідний брат з Америки надіслав диски з автографами Мерк’юрі. Диск був проданий і кошти американський брат Олексія адресно направив на допомогу пораненим. І отут якраз спрацьовує цей принцип: друг мого друга – мій друг. У нас стільки небайдужих людей! Величезна кількість. І ця ситуація в госпіталі ще раз продемонструвала, скільки у нас в Україні хороших, якісних, прекрасних, небайдужих людей.

Лариса Мудрак:Це  була програма  ГРОМАДСЬКОГО РАДІО “Українські герої”  ЇЇ  автор та ведуча – Лариса Мудрак, а зі мною в студії була волонтер, відомий український дизайнер,  директор Дому моди РІТО Тетяна Абрамова.

Ми розповіли Вам про пораних в госпіталі, й  сьогодні наша розповідь була про Сергія Гордійчука, який, як і раніше, потребує вашої допомоги.

КОНТАКТИ:

Номер карти: 5168 7572 6098 7831

Номер телефону дружини Катерини +380 098 352 14 33

Програма «Українські герої» на Громадському радіо підтримана Канадським фондом місцевих ініціатив.

Canwordmark_colour

 

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.