Слухати

Українські герої. Костянтин Кузик

12 лютого 2015 - 13:10 1009
Facebook Twitter Google+
Я давно не зустрічала такого спокійного й красивого чоловіка, як Костянтин. Він примружує очі й в них – суцільний шал мужньої України і з її болями, і з перемогами, й навіть з тихими поразками

2015-02-09 11.39.19-кузин (2) Я давно не зустрічала такого спокійного й красивого чоловіка, як Костянтин. Він примружує очі й в них – суцільний шал мужньої України і з її болями, і з перемогами, й навіть з тихими поразками. Але – це шал життя. Повноцінного  й повнокровного. Костянтин зі Львова. Йому 38 років. 

«Повістка прийшла в червні місяці. Пройшов місячний курс підготовки і попав в 79 бригаду у Миколаїв. У Миколаїві десь там був два тижні підготовки, літом вже був на Сході, так званий Ізваринській котел. Виходили перший раз. Це вже третя була моя ротація, аеропорт Донецьк.

Зайшли на один об’єкт біля аеропорту біля самої взльотки, де нас хотіли взяти в оточення. Прийняли бій. Змушені були викликати свою ж артилерію на нас же, щоб хоча б евакуювати ранених і могли підійти підкріплення. Таким чином мене евакуювали.

Це було 9 січня, зі мною були бійці мого підрозділу. Командир роти отримав поранення. Години дві був бій. Мене швидка на БТРі чекала, швидка б туди не заїхала просто. БТРкою евакуювали спочатку в більш безпечне місце, потім в Селідово, Дніпропетровськ і Київ.

Одну ногу наскрізь пройшло, а праву вже так зачепило, царапнуло. Але дякувати Богу думаю все буде добре.

Ну прогнози думаю будуть втішні, але є нюанси на рахунок нервової системи ще. Буде нерв працювати чи нє. Буду надіятись на краще.

Чесно кажучи зараз сам видзвонюю, цікавлюся, як там після того розвивалися події, як нас штурмували, там був знов штурм. Дуже скупа у мене інформація, чесно кажуч»і.

Це слова Костянтина Кузика, кіборга з Донецького аеропорту. В  мирному житті Костянтин працював начальником районного відділу державного підприємства “Державний земельний кадастр” Миколаївського району Львівської області. Костянтин має вищу освіту. Закінчив Львівську політехніку. Він вірить в перемогу й бажає є всім нам.

«Перемоги, миру. Вірите в перемогу? Звичайно, в нас нема вибору. Тому що це війна за незалежність».

Кіборг Костянтин Кузик відмовляється від допомоги.  Хоча лікарі й мають оптимізм щодо одужання Костянтина, однак поки вони застерігають  — відновлення нервових поєднаннь в ногах ще  під питанням й на це підуть місяці.

«У мене у Львові дружина, двоє дітей. Їй зараз не легко, тому що вона одна, допомогти їй нема кому, тому що вона сирота ще з дитинства і в неї дядько інвалід з нами проживає в одному домі. Сину 10 років, а дочці півтора» .

Костянтин не погодився залишити телефони для зв’язку з ним чи його родиною. Однак номер картки для допомоги дав.  Номер картки в Прватбанку на ім’я Костянтина Кузика 6 762 468 313 023 180

Це була програма Громадського радіо Українські герої.  ЇЇ автор та ведуча Лариса Мудрак. Мені допомагає Дарья Куренная. Звукорежисер  програм Українські герої Ігор Онисенко. Історія Костянтина Кузика – на сайті Громадського радіо.

Програма «Українські герої» на Громадському радіо підтримана Канадським фондом місцевих ініціатив.

 

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.