Слухати

Українські герої. Оксана Вітенко

10 квітня 2015 - 22:40 721
Facebook Twitter Google+
Сьогоднішня наша історія, на жаль, сумна. історія про героїню, юну дівчину, яку можна зарахувати до героїв Небесної Сотні. Оксанка Вітенко померла отримавши запалення під час Майдану

Сьогоднішня наша історія, на жаль, сумна. історія про героїню, юну дівчину, яку можна зарахувати до героїв Небесної Сотні. Оксанка Вітенко померла отримавши запалення під час Майдану, яке призвело до її відходу від нас. Ми рідко розповідаємо про тих, хто пішов. Ми більше говоримо про поранених для того, щоб їм допомогти. А сьогоднішня наша історія буде для того, щоб допомогти всім нам пережити цю трагедію. Ми прагнемо  допомогти «Спільноті свідомого спілкування» пережити цю втрату. «3С» — це молодіжна громадська ініціатива, яка займається вихованням відповідальних лідерів і формує нову спільноту. Оксанка була безпосередньо її членом. Сьогодні зі мною в студії її подруги – це Анастасія Донська, координатор громадської молодіжної ініціативи «Спільнота свідомого спілкування» і Лариса Жигун, учасник і організатор просвітницьких семінарів «3С». Вони подруги Оксани.

Лариса Мудрак: Перше запитання до Анастасії Донської. Ми знаємо, що Оксанка робила надзвичайно багато під час Майдану, однак вона багато робила для того, щоб молодіжна спільнота почала жити абсолютно новим духом. Що вона робила власне ще до Майдану?

Aнастасія ДонскаяАнастасія Донська: Оксанка завжди настільки вірила і несла ідею просвітництва в молодіжну середу, що всі загоралися цією ідею. Починаючи з 2011 року, коли вона вперше взяла участь у семінарі, мені важко зараз згадати, коли вона вперше почала говорити про просвітництво, про необхідність відповідальності серед молоді. Мені здається, що вона була завжди найбільшим ідеологом, найбільш натхненою людиною, яка на кожних заходах заводила навколо себе людей, могла їх організувати і надихнути на подальші дії.

Оксанка дуже віддано допомагала завжди і в усьому, була дуже відзивчива, навіть коли хтось не хотів братися за якусь роботу, вона завжди приходила на допомогу. Весь свій вільний час присвячувала тому, щоб нести ідею необхідності відкритого діалогу серед молоді. Щоб допомогти молодим людям зорганізуватися і діяти активно. Вона була такою «запальничкою» і прикладом для всіх нас.

Лариса Мудрак: Історія про Оксану вперше з’явилася від заступника міністра освіти Олега Деревянка. Він написав 6 квітня, про те, коли Оксана відійшла від нас в інший світ. Він написав такий чутливий пост, що вона показувала всім, який великий крок може бути у маленької людини для самопожертви. І тому я запитую зараз у Лариси Жигун, в чому саме була ця самопожертва?

Анастасия ДонськаЛариса Жигун: Оксана була дуже справним модератором, вона завжди допомагала знаходити як організаторам філософські тексти, тому що ми всі знаємо, що основа «Спільноти свідомого спілкування» — це вивчення філософських текстів, знаходження відповідей на вічні запитання, які закладають у своїх текстах Аристотель та інші. Завжди всі теми, на які ми організовували семінари – перше це було знаходження правильних текстів і саме вона знаходила ті уривки, у яких були самі найголовніші істини, які хотіли до нас донести філософи. Майже кожний другий семінар модерувала Оксана. У неї був такий величезний потенціал розкрити учасників, надихнути їх, заставити їх замислитись саме в тому напрямку, в якому саме хотіли до нас донести свою філософію мислителі та інтелектуали. Для нас вона була незамінна. Ми дуже багато втратили. Ця втрата – вона неоціненна, тому що ця дитина була дійсно цінність. Вона була дуже активна. Спочатку навчалася в Києво-Могилянській академії, приймала участь у багатьох просвітницьких ініціативах, підтримувала, об’єднувала навколо себе людей.

Лариса Мудрак: Оксанці було 28 років. Фактично вона пішла після того, як у 2013 році на Майдані отримала сильну застуду, яка спричинила дуже серйозну хворобу хребта і запалення спинного  мозку. Півтора року боротьби за життя. Як ви ці роки провели?

Анастасія Донська: Це був великий удар для нас. Коли вона потрапила у лікарню. Хотілося б трошки позитивного сказати. Незважаючи на те, що Оксанка тривалий час ледве могла рухатись, вона все одно завжди була онлайн. Ми зробили всі зусилля, щоб в неї був доступ до Інтернету, вона нам скидала тексти, вона допомагала робити проекти.

Лариса Мудрак: А що вона робила на Майдані?

Лариса Жигун: Після 29 листопада 2013 року, після трагічних подій в Україні ми не змогли бути осторонь і Оксана приймала участь як член організаційного комітету. Тоді започаткували просвітницьку ініціативу «Ми Європа» і Відкритий університет майдану. Оксана допомагала організовувати, знаходити відповідні тексти, комунікувати з учасниками, роздавала листівки. Перший семінар був першого грудня, вже тоді вона себе дуже погано почувала. Проте, незважаючи на сильний біль у спині, вона все ж таки приїхала, промодерувала семінар, була цілий день. Вона погано себе почувала і під кінець дня, коли вже закінчився семінар, всі учасники поїхали, їй стало дуже зле і мені довелося відвезти її у лікарню. Ця її жертва була настільки велика і настільки неоцінена. Вона настільки хотіла, щоб просвіщалися люди, незважаючи на дуже сильний біль, що вона майже не рухалась. Проте вона мені про це не зізнавалась.

Лариса Мудрак: Дуже важко говорити такі речі. І важко усвідомлювати, що таке світле сонце відійшло в інший світ. Але разом з тим я абсолютно переконана, що її світла пам’ять, її енергія яка дозволить нам довго жити. Якою була її мрія?

Лариса Жигун: Я знаю, що Оксана мріяла, щоб розвиток «Спільноти свідомого спілкування» було б справою всього життя. Вона хотіла присвятити просвітництву все своє життя, всю свою діяльність, весь свій вільний час, усі свої інтелектуальні здібності, щоб спільнота була найвпливовішою та наймайштабнішою організацією і щоб молодь займалась просвітництвом. Щоб була відповідальною і приймала участь у розвитку своєї країни, думали про інших і про оточуючих. Саме цим займалася Оксана, вона нам допомагала знайти себе, бути сильними і відповідальними.

Лариса Мудрак: Думаю, прийшов час декілька слів сказати про вашу спільноту.

Анастасія Донська: У межах «Три ес» ми займаємось просвітництвом, об’єднанням і надихаємо молодих, успішних людей на те, щоб вони творили зміни у своєму суспільстві. Наш основний метод – це дискусії на основі відкритого діалогу. Якраз шляхом такого відкритого діалогу люди знаходять істину, знаходять себе і нові думки.

Учасником наших заходів може стати будь-яка людина, яка подасть заявку на відповідний захід. Але є обмеження по віку з 16 до 35 років.

Лариса Мудрак: Оксана була активістом цієї спільноти і займалася просвітництвом. Я хочу, щоб ми згадали звідки Оксанка родом, з якої родини. Ви вже сказали, що вона закінчила Києво-Могилянську академію, вона лінгвіст-перекладач. Я додам кілька слів про її мрію, тому що я знаю від моїх друзів – у неї була мрія – школа лінгвістики. Звідки ця мрія народилась?

Лариса Жигун: Оксанка народилася в Івано-Франківську, там більшість свого дитинства провела і в 20 років поїхала навчитися до Києво-Могилянської академії. Батько казав, що вона завжди була справною і дуже відмінною ученицею, вона дуже переживала за Україну, бачила мовний бар’єр, що схід і захід говорять різними мовами. Проте, як справжні патріоти ми маємо вивчити українську мову, вона завжди дуже вболівала за людей і хотіла їх навчити української мови. Вона закінчила лінгвістичні курси, також була волонтером-перекладачем  на безкоштовних курсах української мови. У 2013 році вона навіть викладала для народних депутатів, які погано володіють державною мовою. Вона дуже відповідально ставилася. Я пам’ятаю, ми завжди обговорювали, готувалася до народних депутатів, завжди нервувала, щоб їм справно подати матеріал, щоб вони дійсно могли вивчити. Я знайома з її батьками дуже добре. У неї дуже добре виховання. Дуже велика повага і вдячність за те, що вони виховали таку дитину відповідальну.

Анастасія Донська: Перше, що прийшло на думку – це дуже велика енергійність. Я ніколи не бачила, щоб Оксанка була або сонною, або втомленою чи злою. Вона завжди була дуже позитивно налаштована і абсолютно не конфліктна. Вона завжди хотіла зробити так, щоб всім було добре і щоб всі були задоволені.

Лариса Мудрак: Є така людська теорія про те, що світла пам’ять народжується тоді, коли багато людей згадують дуже гарними і веселими словами, ту людину, яка сьогодні не з нами. Тому в мене пропозиція, щоб ми наговорили найголовніші характеристики Оксанки Вітенко, якій було 28 років, яка відійшла в інший світ як раз в предпасхальні дні, ми будемо тримати цю пам’ять роками.  Я не знала, на жаль, Оксану, для мене здається, що вона таке руде, веселе сонце.

Лариса Жигун: Дуже відповідальна і світла людина. Сильна та відчайдушна, віддана своїй справі.

Лариса Мудрак: Дуже багато людей будуть нести пам’ять про неї в своїй душі, і ця пам’ять буде дуже доброю.

Це була програма «Українські герої» на «Громадському радіо». Ми сьогодні розповідали про наші відчуття, як нам буде не вистачати молодої активістки, юної дівчини Оксани Вітенко. Оксаночко, ми завжди будемо пам’ятати тебе!

Оксана Вітенко. Прощання (2)

EU

Матеріал є частиною проекту Hromadske Network, підтриманого Європейською комісією.

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.