Слухати

Українські герої. Пандрак Сергій

19 грудня 2014 - 18:49 411
Facebook Twitter Google+ Vkontakte
Сергій Пандрак – доброволець з батальйону «Айдар», один із організаторів та засновників «Української народної самооборони»

pandrak

Сергій Пандрак – доброволець з батальйону «Айдар», один із організаторів та засновників «Української народної самооборони». Це його третя війна. У нього ампутована ліва нога після мінно-вибухового поранення. Загалом пережив 4 операції. Про його історію дізнаємось в рамках проекту «Громадського радіо» про поранених та для поранених українських героїв.

Дев’ятий місяць Київський військовий шпиталь живе за законом військового часу. Розділити біль й відчути переживання кожного українського бійця – це місія суспільства й цьому присвячені  наші  історії. Історії українських героїв.

Сергій  Пандрак – міцний українець. Так його називають рідні на Рівненщині, так його називають в «Айдарі», так його називали в госпіталі. Скеля, яку не зламати. Йому 52 роки, він родом з Рівненщини. Унсівець. Доброволець з батальйону «Айдар». Капітан запасу Радянської Армії, служив в Яворові. Це його третя війна.

Сергій Пандрак: Як один із організаторів та засновників «Української народної самооборони»,  воював в 1991 році в Придністров’ї, в 1993-1994 рр. в Грузії під час грузинсько-абхазького конфлікту. Ніколи не думав, що доведеться воювати в Україні. Прийшлось.

11 чоловік разом з фельдшером супроводжували спеціальний вантаж – медпрепарати, медикаменти. Ці препарати зібрали наші медики з обласної лікарні і швидкої допомоги. Ліки дороговартісні і їй відправляли у військовий польовий госпіталь, який відкрили Вінницькі військові медики в катакомбах Луганського аеропорту.

На східний фронт вирушив в ніч з 29 на 30 липня.

Із своїм підрозділом «УНС» супроводжував машину з дороговартісними медикаментами, які зібрали волонтери Волині. Вантаж потрібно було доставити в катакомби Луганського аеропорту. Везли з Рівненщини важкими шляхами в Сватове, далі в Сєвєродонецьк, далі в Щастя. Там долучилися до батальйону «Айдар», отримали зброю й вирушили до Луганська. В першому бою протистояли елітному  російського спецзагону «Гурза». Проти тренованих й суперозброєних  терористів  наші добровольці воювали з напівпримітивною зброєю.

Сергій Пандрак: Виїхали на виконання спеціального завдання. Задача командування була поставлена: взяти під контроль перехрестя в районі селища міського типу Хрещувате. Це передостання дорога, яка з’єднувала Луганськ з Росією. А десантники мали взяти останню дорогу.

Тільки ми зайшли на перехрестя, нас одразу почали обстрілювати снайпери з чотирьох будинків. Вбили молодого кулеметника. Ми прийняли бій, почали витісняти їх, робити зачистку. Я – один з двох снайперів. Ми отримали наказ командира повернутись на перехрестя. Ми стали біля танку, там окоп був. Бій тривав увесь день. Коли почались мінові залпи, я клякнув на праве коліно. Одна міна врізалась мені в ліве коліно, я впав на спину з автоматом. Міна насмерть вбила таксиста.

Потім доправили в госпіталь в який напередодні я привіз медикаменти.

Це його поранення. Айдарівська швидка без дверей домчала його до польового госпіталю. Фельдшер врятував його кровотечу, колов протишокові уколи й зараз він пам’ятає слова: «мчи, мчи». Його вважали вже грузом 200. Його привезли в польовий госпіталь, який організували вінничани. Там йому і ампутували ліву ногу. Поки переправляли в госпіталь в Харкові – двічі вже ставав грузом 200. Чудом вижив. Дякує тим лікарям, які були поруч. Другим  днем народження Сергій Богданович вважає 14 серпня, на Маковія, коли повернувся до свідомості. Тоді усвідомив, що знову живий.

Тепер вважає, що ногу не втратив, а віддав її по команді самого головного Головнокомандувача. Віддав для чогось. Сподівається, для перемоги.

Сергій Богданович Пандрак ділиться своїми госпітальними враженнями: «Я завжди любив киян. Але зараз вони мене просто вразили. З ранку до вечора приходять й щось приносять. З маленька до велика. Несуть й несуть допомогу. Лікарі такі чутливі й уважні, ну як ангели». Його діагноз – мінно-вибухова рана.

Сергій Пандрак: Мінно-вибухова рана, яка привела до ампутації кінцівки вище коліна. Залишилась одна четверта ноги. Взагалі було 4 операції, втратив близько 4 літрів крові. Я живий.

Про айдарівця, добровольця Сергія Пандрака є велика кількість історій і в українській пресі на сьогоднішній день. Ще в місті Щастя, коли він воював, до його поранення, він зустрічався з великою кількістю відомих політиків й українських митців; показував їм бойові шляхи, навчав їх усвідомлювати, що таке справжня війна. Нині Сергій Пандрак зі своєю родиною.  Ампутовану ногу готують до протезування. Сергію Пандраку буде приємно отримати вашу допомогу, а нам – приємно її надавати.

Це  була програма  «Громадського радіо» “Українські герої”  ЇЇ  автор та ведуча – Лариса Мудрак, ми розповіли Вам про поранених в Київському військовому шпиталі, й  сьогодні наша розповідь була Сергія Пандрака.

КОНТАКТИ:

Номер рахунку Приватбанку: 29 244 825 509 100

МФО: 305 299

Код ЄДРПОУ: 14 360 570

В призначенні платежу слід вказати:

Кому (Пандрак Сергій Богдановичу ідентифікаційний номер 2 266 913 052)

Для поповнення на картку: 5168 7420 1545 3271

Програма «Українські герої» на Громадському радіо підтримана Канадським фондом місцевих ініціатив.

Canwordmark_colour

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.