Слухати

Українські герої. Петро Вергун

05 лютого 2015 - 17:05 590
Facebook Twitter Google+ Vkontakte
Вергун Петро – житомирянин. З відомого своїми гранітними видобувними кам’яницями Коростишівського району. Працював на виробництві меморіальних пам’ятників. Про себе каже – живучий більше за всіх

ВЕРГУН петяВергун Петро – житомирянин. З відомого своїми гранітними видобувними кам’яницями  Коростишівського району. Працював на виробництві меморіальних пам’ятників. Та сам – живучий більше за всіх.  Переконував в цьому й нас. 

Петрові Вергуну 39 років. Його мобілізували  31 березня минулого року.

Призвали мене по повістці в воєнкомат, і так поїхав. Служба почалась в Херсонській області, там ми стояли біля Криму, біля кордону з Росією, потім поїхали в АТО в Донецьку область.

Яку роботу виконували в армії?

Був я кулеметником РПК.

Де стояли Ваші батальйони?

Ми стояли скрізь, по “зеленках” ховалися, ми на одному місці не стояли.

Коли Ви отримали поранення і де?

Не пам’ятаю село, де, але ми сиділи на БМП, і мене вдарило з гранатомета і відірвало мені ногу. Це сталося 27 липня 2014 року.

Ви півроку вже по шпиталях. Чому так довго?

Хотіли зберегти ногу, бо вона вся подроблена. Чотири місяці я апарат носив, воно нічого не дало, і сказали, треба обрізати далі. Якби відразу ампутували, то вже ходив би на протезах, але так як хотіли зберегти ногу… куди, як вона вся в осколках.

Хто Вас чекає вдома?

Та всі чекають! Все село! Особливо мама. Брат, сестра. Хочу, щоб скоріше вилікуватися, бо вже ці костилі за півроку замучали.

Телефон матері Надії Миронівни Вергун  — 0980343145.  Для допомоги кошти можна перераховувати на картку Вергуна Петра в Приватбанку 4149 4978 1449 7410.

В ефірі програма Громадського радіо. -  Українські  герої.  Ми говоримо з  мобілізованим бійцем Петром Вергуном.  Лікарі півроку намагалися врятувати ногу Петрові, та 26  січня ногу вирішили ампутувати.   Петро тримається. Вірить, що швидко стане нас протез.  Говорить, що валятися в лікарняному ліжку вже набридло.  Бо мав  би зайнятість – війна б може перестала снитися.

Хай хлопці йдуть, не бояться. Спочатку страшно, перші дні дуже страшно, особливо, коли ці гразі летять, але потім звикаєш, все буде добре. Хай ідуть. Хто піде за нас? Ніхто! Ми переможемо. Буде мир на зеслі і все буде добре!

Я ще хочу подякувати волонтерам, всім жителям України, які приходять, приносять, дякують.

Це була програма Громадського радіо «Українські герої».  ЇЇ автор та ведуча Лариса Мудрак. Мені допомагає Ірина  Сампан. Звукорежисер програм «Українські герої» — Ігор Онисенко.

Лого Канада новыйПрограма «Українські герої» на Громадському радіо підтримана Канадським фондом місцевих ініціатив.

 

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.