Слухати

Українські герої. Стуженко Василь

25 грудня 2014 - 14:48 75
Facebook Twitter Google+ Vkontakte
Ще одна історія в рамках проекту «Громадського радіо» про пораненого українського героя – Василя Стуженко. У нього ампутована права нога та права рука. Потребує протезування

stuzhenkoЩе одна історія в рамках проекту «Громадського радіо» про пораненого українського героя – Василя Стуженко. У нього ампутована права нога та права рука. Потребує протезування. Не зважаючи на це, Василь не здається, вчиться плавати, а підтримують його завжди його мама й батько. Про теперішній стан Василя Стуженко та його потреби говоримо з волонтером, телевізійним продюсером, Тетяною Ляховецькою.

Василь  Стуженко до служби в армії працював продавцем в гіпермаркеті в Кривому Розі. Власне, у своєму рідному місті на Дніпропетровщині, де народився й провів 33 роки свого життя.

18-го травня 2014 року його мобілізували на службу в армію.  Потрапив до 40 го батальйону територіальної оборони “Кривбас». Василь Стуженко розповідає, що при розподілі обов’язків у своєму батальйоні визвався бути фінансистом. «Просто тому що  останнє місце роботи було в торгівельній мережі». Наш поранений герой ділиться своїми спогадими про однополчан й найчастіше згадує комбата. Говорить, що він  сам з Донбасу. «Золотий чоловік. Свою справу знає найкраще. У нашого батальйону за перші два місяці боїв втрат взагалі не було. Якось два снайпера стали по нашому штабу стріляти. Ми вирахували звідки. Об’їхали їх на машині, щоб не злякати — півгодини об’їжджали, десь за кілометр марш-бросочком, тихесенько підкралися зі спини і виявилося, що там один поляк, другий чеченець. Живими ми їх не брали, їх ніхто живими не бере. На цій війні підлі снайпери. Порядний снайпер стріляє по офіцерах, по кулеметниках, а не по всіх підряд».Такими спогадами українский герой Василь Стуженко ділився з волонтерами влітку цього року в Київському військовому шпиталі.

Наш герой отримав поранення 24 серпня.

Цього дня вініще п’ятеро хлопців розвозили боєприпаси по вогневих позиціях. На одній з точок отримали бойове завдання – доставити в штаб сепаратиста. Близько п’ятої вечора, коли поверталися з завдання, потрапили у засідку. Зі слів Василя Стуженка: «сепаратисти перефарбували БМП під сили АТО — це дві білі смуги — і стали стріляти по українським бійцям. Накрили автоматичними гранатометами. АГС (автоматичним гранатометам) чинити опір сенсу немає. Вони по площах працюють як Гради, тут біжи — не біжи, сенсу вже ніякого».Після цього обстрілу один солдат загинув. Василь отримав важкі поранення, двоє бійців  зникли безвісти. Ще двоє отримали поранення легкого  ступеня.

У Василя Стуженка ампутована права рука до рівня передпліччя та ампутована права нога до стегна.

Коли ми говорили з ним, він розповідав, що може пригадати кожен момент поранення. Говорить, що втрачав свідомість хвилин на 5.  Після острілу почав горіти їхній армійський ГАЗ 66.  Василь пам’ятає, як на той  момент йому вже і руку, і ногу відірвало. Сепаратиста, якого перевозили до штабу  вбило осколком.  Поранений, в палаючій машині, Василь почув голоси терористів, що наближалися й зміг переповзти в лісову посадку. Там лежав зо три години.  Боявся там померти. Єдина думка пульсувала в голові: “Не вмерти”.

Витягли з поля бою Василя Стуженка  наші розвідники. Василь Стуженко говорив з розвідниками. Пригадує, що вони його рятували й розповідали про цей день. День Незалежності України.

Його болісні спогади:

«Забути все? Таке швидко не забудеш. По-любому будеш згадувати. П’ятка у мене сильно свербить зараз. Буває одночасно нога і долонька як зачешутся – хоч на стінку лізь. (Сміється) А їх-то немає вже». отак згадував  Василь Стуженко.

Лариса Мудрак:Сьогодні з нами в студії волонтер, відомий телевізійний продюсер Тетяна Ляховецька, яка з перших днів війни в госпіталі й допомагає нашим українським героям. Вітаю, пані Тетяно. Скажіть, будь ласка, як Василь Стуженко зараз?

Тетяна Ляховецька: Вася у нас улюбленець. Він найдовше в госпіталі, досі там. Він завжди посміхається, його підтримують мама і тато, які завжди поруч з ним сидять. Навіть коли він каже, що не треба, що він стомився, мама ганяє його, змушує ходити, тренуватись. Вася мені показував, як він вже плаває в басейні з однією ногою, однією рукою. У нього добре виходить, він накачаний став, бо і на візочку катається, і на милицях ходить. Зараз він готується до проходження реабілітації в Трускавці і зараз дуже важливе питання для нього – це протезування. Якщо з ногою ще більш-менш зрозуміло все, то праву руку хотілося б протезувати за кордоном. Нібито складали списки для НАТО, щоб там пройти протезування, але питання відкрите. Мама його просила, якщо можна, разом вирішувати це питання. Дуже хочеться, щоб Вася повернувся в життя, міг працювати. Він передавав усім вітання, дуже дякував і він, і мама його всім людям, які відгукнулись і матеріально допомогли. Мама каже: «У нас все є, але допоможіть, будь ласка, з протезуванням». І руки, і ноги немає. Але настрій хороший, усіх вітає з Новим Роком, усім-усім передали велике спасибі.

Лариса Мудрак: Тому ми називаємо картковий рахунок Олени Миколаївни Стуженко, мами. Рахунок Приватбанку: 4731 2171 0584 3781. Для тих, хто не буде байдужий і буде відчувати, що хоче допомогти пораненому українському бійцю, герою, Василю Стуженко. Картковий рахунок на сайті «Громадського радіо». Ми дякуємо пані Тетяні за розповідь і за те, що вона робить. Власне, наші герої продовжують свою боротьбу за життя. А для країни вони мають бути надвижливими персонами все наше мирне життя й надалі.  Це вони справжні VIP персони в українській державі. А увага, турбота й повага до них не можуть зменшуватися після операцій, реабілітацій та виписки з госпіталю. Тепер це близький родинний біль кожного українця.

ДОПОМОГА КОШТАМИ:

Картковий рахунок Приватбанку: 4731 2171 0584 3781 (Олена Миколаївна Стуженко - мати)

Програма «Українські герої» на Громадському радіо підтримана Канадським фондом місцевих ініціатив.

Canwordmark_colour

 

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.