Слухати

Громадське радіо / Скачати зображення

Українські герої. В’ячеслав Кравченко

10 листопада 2015 - 10:30 435
Facebook Twitter Google+
В’ячеслав Кравченко, боєць 79 реанімобільної бригади, був тяжко поранений, тож зараз підключений до апарату штучного дихання і бореться за життя

З 47-річним В’ячеславом Кравченком ми познайомилися у Обласній лікарні ім. Мечникова, що у Дніпропетровську. Сам він не має можливості говорити, так як підключений до апарату штучного дихання і на сьогодні активно бореться за своє життя. Нам вдалося поспілкуватися з дружиною бійця, Кравченко Зоєю Борисівною, яка розповіла нам про стан чоловіка та про його життя до поранення.

До АТО В’ячеслав потрапив 1 лютого 2015 року. Незважаючи на негативні висновки медичної комісії, підписав документи, що здоровий і пішов захищати Батьківщину.

«Працював охоронцем на підприємстві. Перший раз йому принесли повістку, але він не пройшов медичну комісію, бо в нього було куча болячок. А другий раз він сам пішов, вибив у них повістку, підписав, що він здоровий і пішов», — розповіла дружина пораненого бійця Зоя Борисівна.

Стан нашого героя надзвичайно тяжкий. Про операції говорити зарано — головне для В’ячеслава Кравченка — вижити.

«Дуже тяжкому, надзвичайно. Лікарі сказали, що остання стадія травми хребта, яка може тільки бути. Боролися за його життя. Сьогодні перший день, як він тільки прийшов до свідомості. Дуже тяжкий. Зараз боряться за його життя і далі. Така травма, що, дай Бог, щоб вижив. Треба буде інвалідний візок, матрац протипролежний додому. Я сподіваюся, що він таки викарапкається, виживе і все у нас буде добре», — сказала вона.

Дружину героя обурило те, що про його поранення і тяжкий стан родині не повідомило військове  керівництво. Про все вона дізналася сама.

«Сама дізналася. Ніхто мене не повідомляв, я просто подзвонила, а телефон у нього не відповідав. З ним ще служив хлопець з нашого району, я йому подзвонила. Він мені сказав, що його відразу відправили на Маріуполь, а потім сюди у обласну лікарню ім. Мечникова. З командирів мені ніхто нічого не повідомляв. Я вже потім хлопцям подзвонила і сказала: «Якщо вони мені не подзвонять, то я сама буду виходити далі». Подзвонили просто спитали, як стан. На тому все і закінчилося. І сиджу, жду», — розповіла Зоя Борисівна.

_dsc1023_kopyrovat.jpg

Вячеслав Кравченко
Вячеслав Кравченко
Громадське радіо

Сім’я Кравченків проживає у Херсонській області, місті Каланчак, тому початок анексії Кримського півострова наш герой бачив на власні очі, що і змусило його піти захищати Батьківщину, щоб ніхто не скривдив його родину.

«Херсонська область, місто Каланчак. Тому, коли все з Кримом почалося, то ми перші побачили танки, солдатів. Дуже багато у нас товаришів служити і він уже не міг дочекатися, коли його заберуть. Насилу випросив, щоб йому далі повістку», — розповіла вона.

Коли В’ячеслав не відповів на дзвінок, Зоя Борисівна відчула щось неладне. За її словами, якщо таке траплялося раніше, то вся сім’я переживала за батька.

«Кожного дня телефонував. Навіть, коли десь на завданні, то попереджає мене, що не буде відповідати. Я вже знала, якщо не бере трубку, то і не спимо, заспокійливе п’ємо і ждем, коли подзвонить», — розповіла вона.

Родина Кравченків має 2 доньок і сина В’ячеслава від першого шлюбу. Саме в цей момент дітям конче необхідний батько — порадник, захисник, годувальник. 

«Дві дівчинки, і в чоловіка ще від першого шлюбу син є. Не такі дорослі, але саме такий вік, що треба і тато і мама. Саме, коли їх треба навчати, а ви знаєте яке зараз навчання не дешеве».

Не зважаючи на отримані травми, В’ячеслав продовжує боротися за своє життя заради своєї родини. Зоя Борисівна каже, що в майбутньому він залишиться інвалідом і інвалідному візку, але це  не важливо, щоб тільки був живим.

 

«У нього дуже тяжка травма хребта, задітий спинний мозок, кишечник, легені, травма голови. Через те, що у нього набряк спинного мозку, це дало на всі органи і зараз у нього йде боротьба за життя. 3-4 день у нього був кризисний, йому було погано. Купа лікарів від нього не відходили. Лікарям велике спасибі і дівчатам. Вони бігають біля них, не відходять. Волонтерам нашим, які нам допомагають. Як сказали — сумку в руки. Сюди приїхала нічого не взяла. Нам дівчата тут все дали. Вони нас тут поселили, самі все проплачують. То нам все — тільки б наші хлопці жили», — повідомила дружина бійця.

Таку ціну отримав В’ячеслав Кравченко за захист рідної Батьківщини. Але він отримав шанс на життя, тому ми маємо допомогти нашому герою.

Це ви можете зробити, перерахувавши гроші на картку Приватбанку: 4149 4377 2354 7483 (Кравченко Зоя Борисівна).

Катерина Кадер з Дніпропетровська, програма «Українські герої», спеціально для «Громадського радіо»

 

 Kiew_deut_o_c(1)Виготовлення цього матеріалу стало можливим завдяки допомозі Міністерства закордонних справ Німеччини. Викладена інформація необов’язково відображає точку зору МЗС Німеччини.

EU

Матеріал є частиною проекту Hromadske Network, підтриманого Європейською комісією.

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.