Слухати

Олексій Орловський: «Ми повинні створити умови для реальної участі територіальних громад у вирішенні своїх ключових проблем»

09 травня 2015 - 00:51 54
Facebook Twitter Google+
Олексій Орловський, директор програмної ініціативи «Демократична практика» фонду «Відродження»: разом з місцевим самоврядуванням потрібно стимулювати розвиток органів самоорганізації населення

Олексій Орловський, директор програмної ініціативи «Демократична практика» фонду «Відродження», переконаний: разом з місцевим самоврядуванням потрібно стимулювати розвиток органів самоорганізації населення. «Очевидно, після революційних подій рівень громадської активності значно збільшився. І тут виникла потреба, щоб цю людську активність якимсь чином направити в мирне русло. Забезпечити громаді реальні можливості вирішувати свої проблеми», — переконаний експерт.

Ірина Соломко: Вітаю всіх! Ви слухаєте «Територію», програму про права та владу місцевих громад. І сьогодні у нас в студії Олексій Орловський, директор програмної ініціативи «Демократична практика» фонду «Відродження».

Вітаю вас пане Олексію. Є поняття місцеве самоврядування, місцева влада, а є влада громади. Зараз влада громад певною мірою не відображається так, як вона мала бути в законах. І одна з ваших ініціатив полягає в тому, щоби цю владу громаді і дати.

Олексій Орловський: Абсолютно правильно. Як ви помітили, дійсно сьогодні на рівні Конституції, Закону «Про місцеве самоврядування» та інших актів, якщо ми говоримо навіть про європейські документи, скрізь зазначається, що місцеве самоврядування фактично має два крила.

Перше – це безпосереднє народовладдя, різні форми безпосередньої участі членів територіальних громад, через які вони можуть безпосередньо впливати на життя громади чи окремої її якоїсь частинки.

І друге – це повсякденна діяльність органів місцевого самоврядування. Тобто відповідних рад та їх виконавчих органів. Сьогодні реально на рівні законодавства і на практиці в нас працює саме друга складова — діяльність органів місцевого самоврядування.  І якщо ми говоримо про форми безпосередньої демократії, то, нажаль, є величезні прогалини, як із практичної точки зору, так і з точки зору реалізації їх повноважень і нормативного забезпечення цього процесу.

Щоб сьогодні запрацювало народовладдя, нам потрібно забезпечити щонайменше три  основні позиції. Перш за все, сформувати політичну волю. Тобто щоб органи державної влади створили необхідні умови для реальної участі територіальних громад в цьому процесі. Друге – це механізм забезпечення процесу. Хочемо ми чи ні, демократія – це перш за все процедури. Якщо ми не хочемо забезпечити проведення процедур, якщо цих процедур взагалі немає, починається не демократія, а не зрозуміло що. Тобто виникає питання необхідності законодавчого, нормативного взагалі регулювання.

Ірина Соломко: Дискусія щодо цього ведеться досить давно. Цей закон розробляється з 2008-го року.

Олексій Орловський: Кожна форма місцевої демократії має регламентуватися по-різному. Наприклад, якщо ми візьмемо місцевий референдум, то, нажаль, взагалі на сьогоднішній день немає закону. Тобто, є декларація, що подібна форма демократії у нас має реалізовуватися, але нічого нема. Свого часу скасували закон «Про всеукраїнський та місцевий референдум», а замість нього, поки що досі нічого не ухвалили. А ця форма місцевої демократії має регламентуватися виключно законом.

Якщо ми говоримо про місцеві ініціативи, то в цьому випадку законодавство не вимагає від нас, щоб був ухвалений якісь закон. Тут закон прописує наступне, що це має бути порядок прописаний саме органами місцевого самоврядування. Або це може бути окремий документ, наприклад положення про порядок внесення якихось місцевих ініціатив у місцеву раду.

Є третя ситуація, наприклад із загальними зборами. У законі прописано, що порядок проведення загальних зборів визначається законом і статус територіальної громади. Тобто, для того, щоб забезпечити нормальне проведення зборів за нашим місцем проживання на рівні будинку, вулиці, кварталу будь-де, для цього необхідно мати два документи: закон, якого на сьогоднішній день в Україні немає, і статути територіальних громад, де теж у нас величезна прогалина. На сьогоднішній день статути мають 17% громад.

Ірина Соломко: Тобто, тільки 17% громад мають свій статут?

Олексій Орловський: Так. 18 років – це період, який минув з часу прийняття Закону «Про місцеве самоврядування», який передбачив можливість наявності статутів територіальних громад.

Ірина Соломко: Який цей статут дає інструмент?

Олексій Орловський: Це місцева Конституція. Тобто, це мав би бути основний документ громади, який закладає регламентацію та реалізацію демократії, визначає стратегічні напрямки розвитку населеного пункту. Законодавство чітко передбачає, що саме форми місцевої демократії мали би бути регламентовані саме на рівні статутів територіальних громад.

Ірина Соломко: Якщо говорити територіальних, де сконцентровані ці 17%?

Олексій орловський: Вони розкидані. Фактично всі обласні центри мають статут територіальних громад. До речі, Вінницька область — один з ключових лідерів по кількості.

І третій момент, про який я б хотів сказати – це здатність самих членів територіальних громад використовувати ці інструменти. І це величезна прогалина, тому що сьогодні рівень розуміння цих питань надзвичайно низький.

Очевидно, що після революційних подій, рівень громадської активності значно збільшився. І тут виникла потреба, щоб цю людську активність якимсь чином направити в мирне русло. Щоб забезпечити не просто вихлоп цієї громадської активності, а реальні можливості вирішувати хоча б маленькі проблеми громади.

Ірина Соломко: По суті,  це той каталізатор, який мобілізує громаду.

Олексій Орловський: Абсолютно вірно. Якщо ми говоримо про країни Європейського Союзу, там саме ці інструменти дуже розвинені. Я не кажу про Швейцарію, де сотнями ці референдуми проводяться. Я маю на увазі якісь елементарні моменти, пов’язані із обслуговуванням житла.

Візьміть, наприклад Польщу. Я згадую, наприклад, один з таких візитів до Варшави, де нам відверто говорили, що коли ми делегували свої повноваження представники місцевої громади, тобто в нашому випадку вуличні, будинкові, квартальні райони та комітети, видатки з місцевого бюджету зменшилися в середньому десь на 30%.

Це дало можливість людям забезпечувати більш якісне виконання робіт. Тут є і психологічний момент, коли ми залучаємо дітей із сусідніх під’їздів, які вчора руйнували, скажімо, дитячий спортивний майданчик, а сьогодні своїми руками копають, ремонтують та фарбують, наступного разу вони вже 30 разів подумають чи треба це ламати, скажуть: «Не ламай, це ми робили!» Це формує відповідальність конкретної людини, конкретного члена територіальної громади. Робить його відповідальним не лише за те, що відбувається в межах своєї квартири.

Ми знаємо, що, наприклад, у нас зробили ремонт у квартирі, а що там робиться за нашим порогом вже нікого не цікавить. І тут починає формуватись, виховуватись таке позитивне ставлення до того, що відбувається навколо нас. Це принципова позиція, як на мене. Це здійснення, значною мірою, саме контролю за діяльністю органів влади, як вони виконують свої повноваження, чи забезпечують вони те, що мали забезпечити.

Тому що, наприклад, ті ж самі органи самоорганізації населення мають окремі інструменти, які сьогодні є задекларовані законодавством, інша справа, що вони не завжди працюють. Це, наприклад, контроль за здійсненням якості ремонтних робіт в будинках на певній території. Це величезний, потенційний інструмент, який міг би запрацювати. В окремих містах, де з’явилася політична воля, наприклад Херсон, цей інструмент уже діє.

Є такий інструмент, як громадська експертиза діяльності органів виконавчої влади, яка сьогодні теж надана органам самоорганізації населення. Тобто, орган самоорганізації будь-якого рівня може здійснювати контроль.

Ірина Соломко: Якщо говорити про законопроекти «Про органи самоорганізації населення» та «Про загальні збори членів територіальних громад за місцем проживання», що вони конкретно дають громаді?

Олексій Орловський: Це законопроекти виникли в результаті глибокого аналізу протягом 7 років тих проблем, з якими у повсякденному житті стикаються органи місцевої самоорганізації населення.

Перш за все, орган самоорганізації не може сам народитися. Щоб сформувати орган самоорганізації населення, потрібно пройти такі кола, що не кожен витримує. Як свідчить практика, як правило, на це йде мінімум півроку. Наше основне було завдання — мінімізувати та спростити цей шлях.

Ми врегульовуємо, уточнюємо перелік так званих повноважень органу самоорганізації населення. Сьогодні є два види повноважень, які можуть виконувати органи самоорганізації: власні повноваження, тобто те, що передбачено законом та делеговані повноваження.

Які це повноваження? Яка процедура цього делегування? Ніхто не відповідає на це запитання. Тому це питання теж потрібно врегулювати. По суті, це елементарні питання, пов’язані із зміною території, зміною назви і тому подібне.

Окрім того, сьогодні прописаний надзвичайний складний порядок обрання персонального складу органу самоорганізації. Треба проводити процедури складніші, ніж на виборах Президента.

Тому ми зараз ставимо питання, що самі загальні збори мають визначати спосіб обрання персонального складу органів самоорганізації. Якщо люди хочуть, умовно кажучи підняттям руки, обрати персональний склад цього органу, то нехай так буде. Це спрощення процедур. І останнє, на що я в контексті цього закону хочу звернути увагу, термін, на який створюється орган самоорганізації.

Проблема в тому, що сьогодні окремі органи місцевого самоврядування перекручують зміст навіть чинного закону. Сьогодні в законі написано, що орган самоорганізації обирається на термін повноважень відповідної ради, якщо інше не визначено радою чи положенням про орган самоорганізації населення. Обирається, але не створюється. Це зовсім інший термін. Тому ми розводимо ці два поняття. Бо сьогодні окремі органи місцевого самоврядування кажуть: «Ми надали дозвіл на створення органу самоорганізації тільки на термін наших повноважень. Закінчується наші повноваження, все з нуля починайте». І це просто вибиває людей.

Тому ми і ставимо питання про те, що це питання треба чітко розвести – це терміни, які ми створюємо і термін повноважень персонального складу.

Ірина Соломко: Ви почали з того, що сказали, що дуже важлива політична воля, щоб ці два законопроекти з’явилися. Наскільки я розумію, наразі їх великої підтримки серед депутатів немає.

Олексій Орловський: Я хочу бути оптимістом. Під кожним законопроектом стоять підписи 17 народних депутатів. Вони представляють всі політичні партії, фракції, які є у Верховній Раді. Тому я дуже вірю у те, що ці законопроекти найближчим часом все-таки пройдуть профільний комітет Верховної Ради. До речі, серед цих 17 підписів першим стоїть підпис голови профільного комітету Сергія Власенка.

Тому ми дуже сподіваємося, що найближчим часом комітет це питання розгляне, а потім винесе у сесійну залу для затвердження у першому читанні. Ніхто не ставить питання, щоб одразу його прийняти за пришвидшеною процедурою.

Ці законопроекти важливі особливо у контексті співробітництва та добровільного об’єднання територіальних громад. Тому що саме вони забезпечать реальну участь членів регіональних громад в процесі об’єднання.

Ірина Соломко: Дякую. Нашим слухачем я нагадую, що ми сьогодні спілкувалися з Олексієм Орловським, він директор програмної ініціативи «Демократична практика» фонду «Відродження». У студії для вас працювала Ірина Соломко.

Наша програма створена за підтримки швейцарського бюро «Підтримка децентралізації в Україні» ДЕСПРО. Проект не обов’язково розділяє думки, які були озвучені у студії.

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.