Слухати

«Грошей стало більше — продукції менше» — Севгіль Мусаєва

08 липня 2014 - 00:07
FacebookTwitterGoogle+
Чому неможливий діалог між кримською владою та кримськими татарами? Які настрої населення в Криму? Що змінилося з часу анексії? - про все Севгіль Мусаєва - журналістка

Севгіль МусаєваЧому неможливий діалог між кримською владою та кримськими татарами? Які настрої населення в Криму? Що змінилося з часу анексії? — про все Севгіль Мусаєва — журналістка, засновник ділового інтернет-видання Hubs в ефірі “Громадської хвилі”.

“Настрої в населення Криму різні: якась частина підтримує, як відомо, Росію, незважаючи на підвищення цін, провальний сезон та купу інших проблем, вони кажуть:” Ось бачте, добре, що в нас все вирішили таким чином у березні, і в нас немає війни, як це відбувається зараз на Донбасі.” — розповідає про настрої людей журналістка

“Кримська влада ніяк не може зрозуміти, що, в принципі, кримські татари не погодяться на будь-які поступки. Вони хочуть того, щоб меджліс повністю їх слухався, повністю здав усі позиції, співпрацював, так скажімо.

І кримська влада просто позбавила кримських татар лідерів думок, Чубарова і Джемільєва, які користуються великою повагою серед кримських татар і авторитетом і зараз, напевне, захочуть поставити якогось керманича, якого можна зробити лялькою, для того, щоб впровадити якісь дії, щоб кримські татари погодилися з тією анексією і ніяких перешкод для кримської влади не було.

Рішення піти на діалог викликало велике обурення серед різних представників меджлісу. І тому власне, після того, як заборонили Мустафі Джемільєву відвідувати Крим, після того, коли Наталя Поклонська зачитувала Чубарову акт про попередження акції меджлісу і останньою крапкою стало, коли нам просто заборонили проводити траурний мітинг 18 травня, нарешті, навіть люди, які закликали до діалогу зрозуміли, що діалог неможливий” — розповідає Севгіль Мусаєва.

“Настрої в населення Криму різні: якась частина підтримує, як відомо, Росію, незважаючи на підвищення цін, провальний сезон та купу інших проблем, вони кажуть:” Ось бачте, добре, що в нас все вирішили таким чином у березні, і в нас немає війни, як це відбувається зараз на Донбасі.” Вони вважають, що Путін їх врятував від української армії. Багато біженців із Донецької, Луганської областей їдуть до Криму і сподіваються, що російський уряд їм допоможе у вирішенні їхніх питань.

У Криму,звичайно, є туристи, здебільшого російські, але їх мало. Люди, які обслуговують туристичну сферу кажуть, що українців взагалі немає, тому що їх лякає, що тут все заміновано. Вони просто не можуть зрозуміти, що ми принципово не будемо їхати на анексовану територію. І технічно це складно, два кордони треба проходити, хоча, власне, в мене багато знайомих, які просто не хочуть туди їхати і сплачувати податки невідомо кому.

Щодо кримчан, які у Росії, то в мене також є багато знайомих, які вважають, що російський паспорт отримають і їм буде легше влаштуватися на роботу в Москві, вони думають, що зможуть вирватися таким чином із Криму. Вони чомусь вважають, що кримчанам там усі раді.

Як відомо, НБУ заборонив працювати українським банками на території Криму і, в принципі, півострів залишився без банків. І зараз ситуація виглядає так: от було відділення Приватбанку, вони навіть не міняли в ньому ні реклами, нічого. І там висить розтяжка, просто роздрукована в якісь місцевій друкарні — “ РНКБ” (Російський національний комерційний банк).

Вони просто забрали ці відділення, навіть не взяли їх в оренду, а просто вкрали, “вивісили” свої банки, при чому банки, які працюють у Криму — це банки невідомі абсолютно, які по всій Росії мають одне-два відділення. Відомі не йдуть, бо бояться санкцій і весь бізнес нормальний туди ніколи не піде.

Ті банки, які зараз в Криму продавалися якимось невідомим фірмам, наприклад, фірма “Шанс” — її власником є республіка Крим. Так в усьому, і за майже 4 місяці анексії навіть не змінилися вивіски на державних установах. Таке враження, що крім російських прапорів і банків нічого не змінилося, хоча навіть оці банки — “потемкинские деревни”. От так виглядає збоку.

Зараз в Криму дуже маленький продовольчий асортимент, це навіть мешканці кажуть. На запитання: “Як вам живеться після анексії?”, люди кажуть, що грошей більше стало, але продуктів узагалі немає. Дійсно: приходиш до супермаркету, а молочний відділ майже пустий, тому що все завозилося майже із України і дуже мало продуктів власного виробництва у Криму, ціни підвищилися в середньому на 20-30%, деякі позиції більше. Асортимент, як я вже сказала, скоротився, а російської продукції як такої, я поки що не бачила. Все одно півострів живе за рахунок української продукції, українських виробників.

Поки що Росія “виїжджає” на тому, що “Крим -наш” — в них немає соціальної політики. Єдине що я бачила — це боротьба з корупцією і хамством чиновників, якісь плакати у Феодосії. Так, власне, у Криму усюди плакати Єдиної Росії, ЛДПР та інших російських партій. Це дуже смішно, наприклад, коли у Керчі, офіс Партії Регіонів по наслідству перейшов до Єдиної Росії, і мені здається, що не змінювалися навіть очільники офісу і це навіть якось смішно.” — ділиться Севгіль побаченим у Криму.

Розшифрувала студентка Мар’яна Яцишин

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.