Слухати

Моє тіло – моє діло. 10 міфів про аборт / Програми на Громадському радіо

Моє тіло – моє діло. 10 міфів про аборт

03 квітня 2017 - 19:34
Facebook Twitter Google+
Восени Польща відгриміла жіночими маршами проти заборони абортів. Нещодавно подібний законопроект був внесений на розгляд у Верховну Раду. Правозахисниця Олена Єлманова - про аборти і їх наслідки

Восени Польща відгриміла жіночими маршами проти заборони абортів, яку там старанно просувають вже багато років. Та нині це питання стало українським – аналогічний законопроект був внесений на розгляд у Верховну Раду депутатом від БПП Дмитром Голубовим. Про те, що таке аборт та які його наслідки, існує багато міфів. Про найпоширеніші з них – далі в матеріалі.

Право на аборт це питання моралі та релігії.

Вибір кожної людини, безумовно, є питанням її особистих переконань, моралі чи релігії. Втім, це можливо тільки тоді, коли цей вибір взагалі існує. Питання існування права на щось, хай навіть і на аборт, належить до площини законодавства, яке, на відміну від моралі та релігії, має бути спільним для всіх. Це не відміняє свободи думки, але в питанні права на аборт потрібно спиратися на об’єктивні дані та дослідження, які не залежать від індивідуальних поглядів.

Ембріон є людиною, тому аборт – це вбивство.

Прихильники цієї тези кажуть, що з моменту злиття статевих клітин ембріон вже має ознаки людини. Наприклад, геном, спрямований на формування людської істоти. Але за такою логікою, будь-яка пара гамет може вважатись потенційною людиною, навіть коли ці клітини ще перебувають у різних організмах. Втім, ніхто не прагне заборонити мастурбацію чи менструацію як вбивство потенційних людей.

Ще один аргумент — ембріон є окремим організмом. Однак відокремленість організму – це здатність плоду існувати поза організмом матері, а не його потенційна здатність бути відокремленим. Плід не здатен існувати поза маткою до повних 23 тижнів вагітності, тому до цього терміну про навіть теоретичну відокремленість мови йти не може.

Ембріон має право на життя.

Ні, право на життя має людина, а не ембріон. Неможливо довести тотожність життя ембріона життю людини, тому і мати рівні права, як і отримувати їх захист, вони не можуть.

Аборт порушує право чоловіка бути батьком.

Право на батьківство чоловіка не означає, що жінка зобов’язана народжувати.  Жінки дійсно мають більше поле для прийняття рішень щодо вагітності, але не через порушення прав чоловіків. З суто біологічних причин вагітність для чоловіка і жінки пов’язана з різним обсягом прав, оскільки впливає на них по-різному. Для жінки вагітність стосується не тільки права на батьківство, але й свободи розпорядження своїм тілом і права на приватність в медичній сфері.

Аборт можна зробити будь-коли аж до самого народження.

Хоча всі види переривання вагітності прийнято називати абортом, слід розуміти, що існує аборт за бажанням вагітної та вимушене переривання вагітності з медичних чи соціально-економічних показань. В більшості розвинених країн аборт за бажанням жінки можна зробити до 12 тижня вагітності. У випадку вагітності внаслідок зґвалтування, патології плоду, несумісної з його життям, або загрози життю матері визначається термін до 22 тижнів. Ризик смерті матері зазвичай є медичним показанням для аборту на будь-якій стадії. Отже, право на аборт за бажанням є обмеженим чіткими рамками часу та закону.

Плід страждає під час аборту.

До 30 тижня вагітності ембріон не має сформованих структур нервового апарату, а відповідно не може відчувати страждання та біль в людському розумінні. Звісно, у нього відбувається клітинна реакція на вплив збудників, але неможливо довести, що зростання рівня біологічно активних речовин тотожне нашому розумінню болю та страждань.

Аборт завжди небезпечний.

Міф про небезпечність аборту виник у часи, коли вони робилися найбільш небезпечним шляхом – так званою «чисткою». Сучасні технології дозволяють жінкам абортувати до 15 тижня вагітності з мінімальними ризиками для репродуктивної функції та організму в цілому. Звісно, гормональний сплеск не є бажаним для жіночого організму, але за якісної процедури проблем із наступними вагітностями не виникне.

Треба було раніше думати, а тепер хай беруть на себе відповідальність!

Наразі немає жодного 100% способу запобігання вагітності, окрім як хірургічного видалення органів. Навіть при вазектомії є низька ймовірність вагітності (1 з 666 випадків), тому не можна називати контрацепцію панацеєю. Потрібно розуміти, що відповідальне ставлення до батьківства треба формувати не шляхом позбавлення людей права вибору, а превентивно: введенням сексуальної освіти чи соціальною агітацією за використання контрацепції.

Заборона абортів – хороше вирішення демографічних проблем.

Заборона абортів – це ефективний спосіб збільшити смертність жінок. Вона не означає, що їх не будуть робити, зате передбачає високий рівень смертності через підпільне виконання процедури і відсутність медичного нагляду. Заборона абортів також означає збільшення кількості дітей у дитячих будинках. Зрештою, народження небажаної дитини рідко кому дозволяє відчути щастя материнства. Замість цього держава може боротися з причинами абортів, як-от браком сексуальної освіти або недостатністю фінансової підтримки батьківства. Аборти – це не причина, а наслідок комплексної проблеми.

Якщо ти проти заборони абортів – ти їх підтримуєш

Ні, мова йде про право вибору. Ті, хто агітують за право на аборт, не хочуть, щоб абортів ставало більше – вони хочуть більш відповідального батьківства. Дитині мало бути народженою живою, їй потрібні батьки, які не звинувачують її у факті існування, які люблять і піклуються. В світі більше не потрібне кількісне зростання людства, натомість стала важливою якість життя.

Олена Єлманова, правозахисниця і громадська активістка, для Громадського радіо

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.