Слушать

Як виїздили з Донецька напередодні Волноваської трагедії?

14 января 2015 - 10:23 57
Facebook Twitter Google+
Наша співрозмовниця встигла виїхати з Донецька в останній день, коли це можна було зробити більш-менш безперешкодно. Скоро сталася трагедія під Волновахою

ДонецькНаша співрозмовниця встигла виїхати з Донецька в останній день, коли це можна було зробити більш-менш безперешкодно. На наступний ввели особливий порядок пропуску на блокпостах, а ще через день сталася трагедія під Волновахою. Очевидно, що тепер виїхати з Донецька буде ще важче ніж було до того. Наша співрозмовниця їхала у Костянтинівку. Відстань у 40 кілометрів автобус долав п’ять з половиною годин.

Виїзд дівчини прийшовся якраз на останній день перед тим , як навколо Донецька трапився транспортний колапс, коли обидві сторони перестали пропускати транспортні засоби, особливо пасажирські автобуси.

Як ви виїздили з Донецька? Тоді вже діяли правила перетину блокпостів? Де була точка вашого призначення і скільки ви туди добиралися?

Мені потрібно було з Донецька добратися до Костянтинівки для того, щоб надалі сісти на потяг і їхати до Києва. Квитки я купувала напередодні і без проблем. На Південному автовокзалі, який зараз єдиний працює в Донецьку, як завжди було дуже багато народу. У кожну касу була велика черга. Але в результаті за 15 хвилин ми взяли квиток. На наступний день — це було в суботу — ми з чоловіком пішли на вокзал, він мене проводжав. Було досить тихо, я йому кажу, що сьогодні взагалі не стріляють, взагалі тиша. Автобус приїхав з невеликим затриманням, ми сіли і поїхали. Їхали ми в обхід вже, тобто через Курахово, Красноармійськ. Впринципі від Донецька до Костянтинівки приблизно 40 км, але нас попередили одразу, що шлях займе від 4 до 6 годин, в залежності від того, скільки часу ми проведемо на блокпостах. Можна провести 3 хвилини, можна 2 години. Ми пройшли ДНРівскі блокпости досить швидко, в той момент, коли зайшли у наш автобус і перевіряли документи, почалися якісь постріли — всі бойовики відразу кудись побігли. Нам махнули рукою і сказали, щоб ми швидко проїжджали. Ну ми проїхали буквально ще хвилин 5-7 — це було приблизно між Маренкою і Олександрівкою. Автобус зупинився, було вже темно, водії вийшли, пасажири дуже спокійно це сприймали, тому що в Донецьку зараз все спокійно сприймають. Панікувати не можна абсолютно. У результаті ми простояли півтори години. Нам сказали, що стоять всі: і в одну, і в іншу сторону. Сказали, що траса заблокована українським блокпостом в цілях безпеки пасажирів. Скільки ми будемо стояти, ніхто не знав. Часу до потяга було достатньо багато, 95% пасажирів їхали саме на цей поїзд. Я думаю, що пасажири попереду і позаду їхали на цей поїзд. Ну не дуже комфортно в темряві стояти. Водій нам пропонував спочатку помолитися, щоб ми встигли на потяг, потім запропонував усім, у кого є знайомі та є телефони, подзвонити, можливо, в Донецьку обласну адміністрацію, чи в Київ, для того щоб відкрити рух, припинити стрілянину і пропустити пасажирів. Ну не знаю, що допомогло … Через півтори години автобус рушив. Очевидно, рух було заблоковано в обидві сторони, потім на зустріч їхав великий потік в основному легкових машин, багато автобусів. В цілому добралися за 5 годин з Донецька до Костянтинівки.

Тобто, колись ця дорога займала годину?

Годину — ні. Може 30-40 хв.

Як в Донецьку святкували Новий Рік, Різдво? В яких районах свято було, а в яких не було?

Я проживаю в центрі міста Донецьк, на площі Леніна. Ми виходили з чоловіком 30,31 і 1-го погуляти. Ну в Донецьку як в Донецьку… На площі люди є, їх небагато, але вони є. Там, де стоїть ялинка. Ялинка, до речі, і вся ілюмінація торішня, ось все, що було в минулому році, всі ці прикраси дерева, ялинок — все це один в однин, як в тому році. На площі, біля ялинки, безпосередньо було близько 30-40 людей. Крок вліво, крок вправо — абсолютно порожньо. Бульвар Пушкіна — місце, де в основному гуляла публіка під час будь-яких свят, він абсолютно порожній. Ми там завжди ходимо, бо поруч живемо. Ми там були вдень, і першого числа, і ввечері були. Можна пройти весь бульвар і зустріти, можливо, людей 5-6. Ну і всі прилеглі зони теж порожні. Люди, якщо і приїжджають, то проводять невеликий час біля ялинки і роз’їжджаються по домівках. Що стосується сімейних свят, на скільки мені відомо, і ми власне так само, всі зустрічали тільки у вузькому сімейному колі. Ніяких гостей, ніяких зборищ. Нічого цього не було. Люди не ризикують ввечері нікуди перебиратися, навіть якщо хтось приходить до когось в гості. Намагаються завидна о третій-четвертій, ну максимум о п’ятій роз’їхатися по-домівках, і Новорічна ніч не була винятком.

Бойовики в місті також святкували Новий Рік?

Я поняття не маю, як святкували бойовики, бо не бачила я бойовиків. Зустрічала російських солдатів на бульварі Пушкіна, та власне їх цікавили інші питання, не питання святкування.

В останні дні перед Новим Роком і після Нового Року також багато розмов,про те, що в місто не пропускають гуманітарку. От якщо оцінювати те, що є в магазинах, то це відчувається? Я розумію, що гуманітарка призначена не для магазинів, а для тих людей, які не можуть собі нічого купити в магазині. Але взагалі Донецьк страждає від блокади?

Я не стикалася з цим. Я завжди запитую своїх знайомих, чи знають вони тих людей, які дійсно відчувають нестачу в продуктах харчування. Жоден, не дивлячись на свої політичні погляди й уподобання, мені не сказав, що особисто він знає випадки, коли люди голодують, або їм нема чого купити. У магазинах — дивлячись, яка мережа. Наприклад мережа «Брусничка», так є асортимент практично нормальний. Коли я зайшла в «Амстор», мене здивувало, бо асортимент дуже знизився. Те ж саме колишній магазин «АТБ», продукти базові є. Вибору вже немає, скажімо так. Гуманітарну допомогу завозять, у нас вікна виходять на будівлю колишнього міністерства, я сама спостерігала, як розвантажують дуже велику фуру, її години півтори чи дві розвантажували. Очевидно, це була гуманітарна допомога, я так думаю.

Я нагадаю, що ми поспілкувалися з донеччанкою, яка нещодавно виїхала з міста і розповіла про те, що відбувалося у місті на новорічні свята. Як вона добиралася до Костянтинівки в останній день, коли це можна було зробити з боку Донецька.

Анастасія Багаліка для «Громадського радіо».

Лого Канада новыйПрограма «Хроніки Донбасу» на Громадському радіо підтримана Канадським фондом місцевих ініціатив.

 

 

 

Если Вы обнаружили ошибку, выделите ее и нажмите Ctrl + Enter.