Слушать

Доноры уже дали столько денег, что у всех переселенцев должно быть свое жилье, — правозащитница

20 декабря 2016 - 22:26 3579
Facebook Twitter Google+
Цифра планирующих остаться на местах своего временного поселения постоянно растет, — Лариса Заливная

Лариса Заливная, руководитель Луганской женской правозащитной организации «Чайка», Олеся Цибулько, советник Министерства по вопросам временно оккупированных территорий и внутренне перемещенных лиц, и Вера Губанова, руководитель экспертной группы по вопросам ВПЛ Общественного совета при Минрегионстрое, рассказывают об итогах конференции о правах переселенцев «Вопросы реализации прав и интеграции внутренне перемещенных лиц в Украине: опыт и перспективы». Конференция проходила под девизом: «Переселенцы — не проблема, а ресурс принимающих громад».

Михаил Кукин: Я так понимаю, что речь шла о том, чтобы приучить власть к мысли о том, что переселенцы не создают, а могут решать проблемы?

Лариса Заливная: Да, я была модератором этой конференции. Мы решили посвятить ее вопросам интеграции, потому что этот вопрос редко выносится на подобных форумах, и вообще, мне кажется, в СМИ мало об этом говорят. Мы решили выделить основной элемент интеграции — это жилье. Именно об этих двух вещах мы и говорили на конференции.

На ней присутствовали ученые, представители общественности, которые переехали в Киев. Мы пришли к выводу, что власть сильно нарушает проблемы переселенцев. Нас дискриминируют тем, что мы не являемся избирателями, если речь идет о выборах в местные органы власти. Кроме того, мы до сих пор не имеем государственной стратегии, направленной на решение проблем переселенцев и вообще решения вопросов, связанных с конфликтом.

Важной частью этой стратегии должны быть вопросы интеграции, но власть решила не заниматься этим вопросом, надеясь, что все рассеется само самой.

Михаил Кукин: По вашим данным, от 50 до 75% людей, которые оттуда ухали, уже не собираются туда возвращаться.

Лариса Заливная: Согласно законом социальной психологии, через 3 года человек уже вписывается в какую-то социальную группу. За эти три года мы практически адаптировались к новой территории. Но следующий этап в переселении — это интеграция, а это значит полное вписывание. Для нас самое главное сейчас — занять постоянное жилье, неважно каким способом: купить или воспользоваться социальным жильем, которое построит государство, или отремонтировать разрушенные дома за счет какой-то украинской толоки.

Цифра планирующих остаться на местах своего временного поселения постоянно растет.

Елена Терещенко: У вас есть концепция обеспечения жильем внутренне перемещенных лиц, что в ней реального, нового и реализуемого? И кто разрабатывал эту концепцию?

Олеся Цибулько: По приказу министра Министерства по вопросам временно оккупированных территорий и внутренне перемещенных лиц была создана рабочая группа. У нас была задача разработать документ по долгосрочным решениям, в частности по жилью.

Этот вопрос возник, потому что немецкое правительство в лице банка «KFW» было готово дать нам 20 миллионов евро гранта на решение этих вопросов. Мы посчитали, что при его реализации примерно 500-600 переселенцев смогут получить жилье. Этот грант — это стимул для государства разработать план, на каких принципах это будет совершаться, подтянуть законодательную базу, создать очередность получения жилья.

Это больший вызов для нас, потому 2,5 года этим никто не занимался, государство надеялось вернуть Донбасс.

Михаил Кукин: Я знаю, что в вашем министерстве есть понимание проблемы, но абсолютно нет бюджета.

Олеся Цибулько: Да, в проекте на 2017 год нам дали лишь 25 миллионов гривен, и это получаются коммунальные расходы и оплата работы персонала.

Доноры готовы давать деньги, но требуют хотя бы минимального участия и от государства.

Вера Губанова: Наша експертна група з питань ВПО Громадської ради при Мінрегіонбуді встановила, що кримчани хочуть все ж таки тимчасове житло, бо мріють повернутися назад. Але базис для постраждалих від військових дій повинен бути у вигляді компенсації. Риторика у мерів сьогодні така: «Будуть у вас кошти — дамо вам клаптик землі під багатоповерхівки». Тобто нас ставлять в умови шантажу.

На сьогодні у мене є інформація від громадської організації під Львовом. Там надали 22 земельні ділянки в селі на умовах, що переселенці побудують загальну дорогу. Ця дорога обійшлася їм у 400 тисяч гривень.

Елена Терещенко: Тобто ви прийшли до висновку, що приорітет — це все ж таки будівництво капітального житла. Чи знайшли ви розуміння у ваших міністерствах?

Михаил Кукин: І чи є хоча б якісь гроші на реалізацію цієї ідеї?

Вера Губанова: Ми знаємо, що Мінрегіон отримав для цього 1,5 мільярди по субвенціях, вони розробили постанову 10.68. Це постанова, яка зареєструвала 72 проекти саме по східній частині. До речі, в положенні Мінрегіону не прописано нічого про ВПО, ними має займатися новостворене міністерство. Але, згідно з положенням Мінрегіону, організацією будівництва, прописанням житлових програм і реалізацією їх має займатися саме Міністерство регіонального будівництва, але у нього теж немає коштів.

Лариса Заливная: Річ у тім, що Україна за час міграції отримала дуже великі кошти: на кожного переселенця припадає сума, за яку можна купити не одну квартиру. Я боюся називати цю цифру, бо особисто поки що її не бачила в документах. Це виключно донорські кошти.

У зв’язку з цим, ми прийняли рішення, що ми хочемо, щоб були відкриті особисті рахунки переселенців, і щоб ці гроші надходили туди. Звісно, це будуть безготівкові розрахунки з цільовим призначенням на житло. Це можливо зробити.  

Михаил Кукин: Але як потім визначати, хто його отримуватиме?

Олеся Цибулько: В концепції, яку розробила наша підгрупа і яку підтримує міністр, йдеться про підтримання шляху компенсацій. По-перше, за міжнародними конвенціями держава зобов’язана, забезпечити право власності людей, тому держава має компенсувати втрату житла своїм громадянам. Компенсації є основою позовів до Росії, щоб вона потім відшкодовувала ці збитки. Якщо ж держава нічого не буде робити, вона не зможе продемонструвати, що вона понесла такі витрати.

Суть нашої концепції в тому, що людина, сім’я внутрішньо переміщених осіб має право претендувати на компенсацію на житло. Є ціла система балів, за якою визначається, яка сім’я більш вразлива, щоб попередити через неможливість оренди житла повернення людей на неконтрольовану Україною територію.

Людина може отримати більше балів, якщо переселенець є учасником АТО, якщо у сім’ї є багато дітей або серед її членів є інвалід. Це підвищує вразливість сім’ї. Зрозуміло, що отримати житло одразу всі не можуть, тому що на це не вистачить коштів ні в донорів, ні в нас. Але людина може отримати житло, при цьому житло, яке залишилось на непідконтрольній Україні території переходить у власність держави. Ми не будемо досліджувати, чи воно зруйновано, чи вціліло. Це ми будемо робити після закінчення конфлікту. 

Если Вы обнаружили ошибку, выделите ее и нажмите Ctrl + Enter.