В нашому суспільстві не прийнято говорити про смерть, — Князевич

13 июля 2016 - 19:34 120
Facebook Twitter Google+
8 з 10 смертельно хворих в Україні помирають в муках вдома. Чому лікарі не полегшують страждань приречених пацієнтів і не виписують їм знеболюючі?

vasyl_knyazevych.jpg

Василь Князевич // «Громадське радіо»
Василь Князевич

Про необхідність надання паліативної допомоги в Україні говоримо з головою правління ГО «Українська ліга розвитку паліативної та хоспісної допомоги» Василем Князевичем. У студії працюють журналісти Михайло Кукін і Олена Терещенко.

Олена Терещенко: По статистике 8 из 10 смертельно больных в Украине умирают дома, это нельзя списать на войну. Что с нашей системой не так?

Василь Князевич: Ми жили в одній системі координат, а зараз намагаємось перейти в іншу. Можливо, ми почали шлях не з тієї ноги. Те, що 8 з 10 людей помирають вдома — не найгірше. Найгірше те, що вони помирають в муках.

6 років назад я поставив питання про розвиток паліативної допомоги. Тоді фахівці не зрозуміли, про що йде мова. Для впровадження паліативної і хоспісної допомоги необхідне дозріле суспільство.

Олена Терещенко: Что такое паллиативная и хосписная помощь?

Василь Князевич: Паліативна допомога була розкішшю багатих суспільств. В 70-х роках старше покоління євреїв виїжджало з України доживати у високорозвинені країни.

Паліативна допомога надається тим, хто вже не може бути вилікуваним. Завдання паліативної медицини — забезпечити достойну якість життя людини до її останнього дня. Є надія на те, що ця система буде збудована в найближчі 15 років.

Михайло Кукін: Статья на эту тему в газете «2000» вышла под заголовком «Комфортная смерть требует свободы». То есть наши жизненные приоритеты в обществе определяют то, как мы доживем свой век?

Василь Князевич: В нашому суспільстві не прийнято говорити про смерть. Найбільша проблема в тому, що цінність життя сьогодні надзвичайно знизилась. Больова планка у суспільстві впала і у цих умовах дуже важко рухати тему паліативної медицини.

Олена Терещенко: У нас очень много онкобольных, которым врачи не выписывают обезболивающих, несмотря на то, что им очень больно. Почему так происходит?

Василь Князевич: В нас є відповідне законодавче поле і необхідні препарати, зокрема, таблетований морфін, тому тим, хто потрапив до такої ситуації необхідно вимагати надання допомоги.

Олена Терещенко: Что мешает врачам выписывать обезболивающие?

Василь Князевич: Страх перевірок підзвітності наркотичних препаратів і відсутність належного фінансування медицини. Виписати 10 ампул морфіну пацієнту який вже помирає, або медикаменти, які можуть допомогти іншому пацієнту? Часто лікарі обирають друге. Ми провели 2 круглі столи в комітеті охорони здоров’я Верховної Ради, де підняли питання про те, що держава повинна забезпечити пацієнтів знеболювальними препаратами за свої кошти.

Михайло Кукін: Процитирую статью: «Во время посещения одного из отечественных хосписов — страшного, угрюмого места с чудовищной атмосферой как в прямом, так и в переносном смысле, я услышал глубокую философскую мысль. Опершись на швабру, немолодая санитарка устало сказала: «Мы никогда не начнем нормально жить, пока не научимся достойно умирать».

Василь Князевич: В нас практично немає хоспісів. Зараз ми виходимо на рівень створення системи зрозумілих правил гри.

 

Если Вы обнаружили ошибку, выделите ее и нажмите Ctrl + Enter.