Мюнхенська шахівниця: хід конем на мирній конференції

12 февраля 2016 - 11:48 194
Facebook Twitter Google+
Василь Філіпчук, голова правління Міжнародного Центру Перспективних Досліджень, пояснює, чому у війни немає кордонів

Андрій Куликов: Сьогодні в Мюнхені відбудеться зустріч в нормандському форматі. Але є інформація, що склад буде неповним. Чи правда це?

Василь Філіпчук: Я подивився програму, там немає Ангели Меркель, Президента Франції. Є Медведєв та Порошенко. Відсутність двох поважних політиків викликає питання. Можливо, щось зміниться. Там буде присутній Лавров, Керрі.

Останній місяць відбувалися інтенсивні контакти між США і Росією з привозу України та Сирії. Це не може не викликати роздратованість з боку Німеччини та Франції. Сподіваюся, що протягом двох днів ми отримаємо розуміння того, що відбувається, і з чим найповажніші політики світу приїдуть на конференцію.

Андрій Куликов: А що це за подія така, Мюнхенська конференція?

Василь Філіпчук: Скептики говорять, що на початку лютого в Баварії немає туристів, і конференція організована для того, щоб заповнити готелі.

В Давосі, Мюнхені, і в Брюсселі (у кінці березня), визначається «середня температура по палаті». Питання безпеки зараз визначає весь порядок дня, тому в Мюнхені будуть проголошені найцікавіші тези.

Росіяни часто дозволять собі цинічні заяви, які потім підтверджувалися їх неочікуваними діями. Можливо, вони буде грати на пониження ставок. Путін — це «поганий поліцейський», а Медведєв — це надія на те, що в Росії є ліберали, сподівання на цивілізованість. Хоча, вони міняються вже стільки років.

Політикам до минулого року було комфортно, всі війни були далеко від них. У минулому році безпекові виклики прийшли в дім до європейців. Те, що трапилося в Парижі, Кельні. Вони зрозуміли, що тепер у конфлікті немає кордонів. Заявлена доповідь в Мюнхені, якщо перекласти, звучить так: «Кризи, які не мають кордонів, цинічні гравці, яких не лякає ніщо та безпорадні охоронці». Очевидно, що мається на увазі Росія та ІДІЛ.

ООН, яка зобов’язана забезпечити безпеку у всьому світі, виявилася заручником свого статуту. Виявилося, що в постійних членів є «ліцензія на вбивство».

Андрій Куликов: А хто цій ситуації є «спритним шахраєм»?

Василь Філіпчук: Зараз для них золоті часи. По-перше, це наші північні сусіди. Всі дуже уважно спостерігають за Іраном і Іраком. Іран зараз показує ріст ВВП, можливе знаття санкцій. Це ставить питання про те, хто «осідлає іранського коня». В Іраку величезні поклади нафти. Якщо чутки в кулуарах вірні, то ми побачимо спробу Росії активізувати курдський рух в Туреччині, Сирії, Іраку. Це буде асиметричною відповіддю Туреччині за збитий літак.

Вчора стало відомо, що в Москві відкрито представництво Сирійської курдської партії. З одного боку, це опозиція, а з іншого всім зрозуміло, що це «ДНР» та «ЛНР» у Сирії та Туреччині.

Тетяна Трощинська: Де на цій шахівниці Мінський процес?

Василь Філіпчук: Він відсутній у тих документах, які я прочитав.

Якщо подивитися на назви дискусії, то вони поділені на три частини: актори, місця та питання. Актори — це Росія, Китай, ІДІЛ та Іран. Питання — це людська безпека, охорона здоров’я та зміни клімату. Місця — це Східна Європа, Сирія та Африка. Україна в місцях. Їх хвилює те, чи маємо ми достатньо внутрішнього стержня для того, щоб провести реформи. Лише вони можуть нас утримати як незалежного гравця на міжнародній арені.

Росія тут не є визначальним фактором. Тиск Путіна лише згуртовує українців. Коли військове питання трохи відійшло, то корупція і бардак в Україні знову проявилися.

Андрій Куликов: З якої фігурою шахів у вас асоціюється українська дипломатія зараз?

Василь Філіпчук: Нажаль, ми клітинка на дошці, на які грають інші. Ми втратили суб’єктність, і є об’єктом. Подивіться, зустрічаються Лавров і Керрі, обговорюють вибори в «ДНР» та «ЛНР», зміни до нашої Конституції, а нас туди не запрошують, бо ми не потрібні.

Ми мали шанс дати наш план врегулювання, але тепер справа в руках «великих».

Андрій Куликов: Яке ваше ставлення до змін до Конституції?

Василь Філіпчук: Вони є абсолютно неприйнятними. Конституція — це відображення суспільного консенсусу, це має бути результатом суспільного діалогу. Конституційна реформа відбувається в режимі «зачинених дверей». У Президента немає повноважень обіцяти, якою буде Конституція держави. Це не питання міжнародної політики.

Если Вы обнаружили ошибку, выделите ее и нажмите Ctrl + Enter.