Слушать

Фитнес, бисер, детские фотографии: что спасает в прифронтовой зоне каждый день

30 ноября 2016 - 19:17 209
Facebook Twitter Google+
Общественные инициативы в «серой зоне» и на прифронтовых территориях: как люди организовывают свой досуг и объединяются за любимыми хобби

В студии Мая Михайлюк, руководитель волонтёрской группы «Крила щедрості та турботи» и Анастасия Дорошенко, специалист по социально-психологической поддержке и защите прав ребенка Мариупольского офиса Международного медицинского корпуса, а по телефону присоединяется Мария Гуляева, координатор офиса Восток-SOS в Северодонецке.

Татьяна Трощинская: Каким людям вы помогаете, и кто те люди, которые могут себя чувствовать по разным причинам немного хуже, чем остальные?

Мая Михайлюк: Когда мы делали первые поездки в Донецкую область, увидели объем потребностей, которые там есть. Мы поняли, что ресурсов на все проблемы региона нет — нам нужно определиться, на ком мы будем фокусироваться. И естественным было фокусироваться именно на незащищенных людях: старики и многодетные семьи.

Кликайте, чтобы оценить этот материал

Когда мы впервые повезли продуктовые наборы в Марьинку, остановились на центральной площади, открыли машину. И люди стали подтягиваться. За два часа мы раздали 600 наборов. И в этот момент начали подтягиваться старики. Эти люди не так быстро двигаются, не так быстро услышали по мобильной связи о том, что раздают помощь. И мы увидели, что помощь им нужно нести по домам. И так для нас определились целевые группы.

Татьяна Трощинская: Дети тоже попадают в эти категории?

Анастасия Дорошенко: Звичайно, діти потрапляють в ці категорії. Перш за все, діти до трьох років — їм важко не лише розвиватися, а й вижити. Без матері вони вижити не можуть: слабка мати — слабка дитина. Також це підлітки — вони повинні орієнтуватися на своє майбутнє, перспектив для їхнього професійного розвитку та вступу до вишів досить мало.

Анастасия Багалика: Хто і як реагує на психологічні поради, яка з категорій найкраще відгукується?

Анастасия Багалика: Я коротенько почну з історії проекту «Екстрений захист і підтримка зимування населення, що постраждало від конфлікту в Східній Україні». Зимування — це вугілля, яким займаються мої колеги. Ми займаємось соціально-психологічною підтримкою.

unnamed_1_0.jpg

Мая Михайлюк // «Громадське радіо»
Мая Михайлюк

Під неї потрапляють діти молодших класів, молодь, старшокласники, жінки та пенсіонери. Коли говоримо про дітей, це робота в школах, яка відбувається згідно плану на 16 тижнів. План базується на методах неформальної освіти, розвитку різних життєвих навичок, необхідних для соціальної адаптації: лідерські якості, стосунки з однолітками, протидія булінгу, стосунки з батьками. Якщо говоримо про молодь, це теж соціальні навички, розвиток та реалізація проекту підтримки власної громади. Якщо говоримо про жінок, ми націлені на їхню згуртованість, розвитку почуття належності до громади. Для пенсіонерів — все, що їм цікаво: як не лише протидіяти стресу, а й залишатися молодим. І вони реагують прекрасно.

У деяких населених пунктах ініціативи існували до нас. Наше завдання —підтримати їх та розвинути.

Наприклад, пенсіонери Новотроїцького збираються в клубі, самі розробили план зустрічей. Вони шукають в Інтернеті вправи. Є активістка, яка працює ведучою гуртків.

Також ми робимо опитування, що цікаво робити жінкам. Комусь цікаво в’язати — і гуртки проводяться дуже активно. Є і плетіння з бісеру, фітнес. Це згуртовує.

У нас є населені пункт, де жінки сказали чоловікам: «У нас в середу жіночий день, мене не турбувати. У мене в’язання, потім фітнес, а потім плетіння з бісеру».

Анастасия Багалика: Від яких ускладнень рятує соціальний активізм?

Анастасия Дорошенко: Досить часто є почуття ізольованості, людина нічого не може зробити сама. Разом люди згуртованіші, знають, як підтримати себе.

Анастасия Багалика: Що це дає?

Анастасия Дорошенко: Дуже високий рівень безробіття. Людині нема чим заповнити рутину. І дуже важливо заповнити її якісною діяльністю. Якщо це молодь, вона зловживає алкоголем. Якщо в неї якісна активність, вона розробляє проект для свої громади разом з іншими підлітками.

unnamed_3_0.jpg

Анастасия Дорошенко // «Громадське радио»
Анастасия Дорошенко

Татьяна Трощинская: Вони не просто розробляють проекти, а й реалізовують їх?

Анастасия Дорошенко: Спочатку ми робимо оцінку ризиків, які є на території населеного пункту. Молодь визначає, на що вона може вплинути, а на що не може. Потім вирішують, хто за що відповідальний, які ресурси потрібні. Ми допомагаємо, а молодь сама втілює проект і запрошує представників громади показати результати праці.

Фітнес можна організувати елементарними зусиллями. Нема гантель — взяти пляшку, насипати пісок — і все.

Татьяна Трощинская: Мы не видим точки в конфликте, а люди живут с этим 24 часа в сутки. Когда пришла мысль, что есть важные вещи, помимо продуктов?

Мая Михайлюк: Наша волонтерская группа базируется в Киеве, у нас нет возможности пребывать в зоне АТО продолжительное время. Часто мы ездим в места, где военные, которые сопровождают нас, не разрешают оставаться с людьми продолжительное время.

Нет возможности оказывать системную психологическую поддержку. Мы видим, что людям ценно то, что мы приезжаем и возвращаемся. Они располагаются все больше, видят, что нам небезразлична их жизнь и проблемы.

Пожилым людям очень важно человеческое участие. Иногда тебя обнимают так крепко, как будто это с тобой прощается родная бабушка. Люди очень одинокие, у многих дети переехали, а они остались.

Чтобы оказывать людям помощь, мы также сотрудничаем с местными организациями, волонтерскими инициативами, участвует много протестантских церквей.

Анастасия Багалика: На каком этапе вы замечали, что этого мало просто получать помощь, важно объединяться в группы и делать что-то.

Мая Михайлюк: Очень быстро. Мы принесли продукты, которых хватит на две недели. Мы обняли бабушку — и что дальше? Я думаю, это естественное понимание, что короткие приезды — не долгосрочный ответ, а то, чем мы можем помочь своими силами. Необходимость более системной работы, самоорганизации людей, чтобы они поддерживали друг друга — это очень важно.

Анастасия Багалика: У вас есть примеры такой самоорганизации?

Мая Михайлюк: Например, в Киев приехало много переселенцев из той территории. Изначально люди приходили к нам за продуктовыми наборами. На достаточно ранних этапах, когда мы начали работать с переселенцами, начали предлагать им участвовать в плетении маскировочных сеток для военных, в сборе продуктов.

Когда у людей есть возможность не только брать, но и отдавать и быть полезными, это производит гораздо более глубокие изменения.

Анастасия Дорошенко: Можу навести приклад взаємодії серед дітей у населеному пункті Андріївка у Волноваському районі. Часто діти приєднуються до пенсіонерів, коли вони збираються на групу соціально-психологічної допомоги. Діти приходять, допомагають їм малювати, спілкуватися, збираються в сільській бібліотеці.

Є багато прикладів самоорганізації пенсіонерів. У Павлополі пенсіонери збираються кожного тижня, їхня група називається «Активне довголіття»: як справлятися зі стресом, лото, доміно, бісер, в’язання, здоровий спосіб життя, підтримка здоров’я взимку, які вітаміни їсти, дихальна гімнастика, йога, фітнес, говорять про історію рідного краю. І все це ініціатива місцевого населення.

Анастасия Багалика: Нема проблеми, що на такі гуртки ходять одні й ті ж люди, які й так активні, а ті, хто більше потребують залучення, не приходять?

Анастасия Дорошенко: Там, де не було місцевих ініціатив, психологи наших мобільних груп на вулицях розказували пенсіонерам, що ми робимо і де збираємось. До людей, які не можуть ходити, наш психолог сама приходить спілкуватися.

В усіх галузях нашої програми ми всіляко намагаємось залучити людей з обмеженими можливостями, з певних причин ізольованих.

Анастасия Багалика: Такі зібрання потребують матеріальної підтримки? Як це організувати на місцевому рівні без досвіду?

Анастасия Дорошенко: Перш за все, потрібно приміщення. Зазвичай є сільський клуб. Наразі в деяких населених пунктах сільські клуби використовуються з іншою ціллю, а якщо вони вільні, часто там нема опалення. Взимку це унеможливлює проведення активності.

Часто люди збираються в когось вдома, в школі, в церкві.

Наші пенсіонери обговорюють своє дитинство, шукають в ньому позитивні моменти, силу для сьогоднішнього дня, приносять старі фотографії. Цей ресурс завжди доступний.

Зібратися за чашкою кави і чаю теж завжди можна. Люди малюють, вирізають — це теж доступно.

Анастасия Багалика: Які ще активності не потребують багато коштів?

Мая Михайлюк: В зоне АТО мы видим активизацию работы церквей, сейчас они имеют более видимую роль в обществе, отвечают смыслу, заложенному в ней изначально: она идет к людям и помогает им.

Анастасия Дорошенко: У нас є досвід населеного пункту Гранітне. Пенсіонери, які є членами хору, зустрічалися, щоб співати, танцювати і розказувати гуморески. За їх словами, гуморески — прекрасне джерело сили для сьогоднішнього дня. Співати, танцювати та розігрувати сценки можна без фінансів.

Анастасия Багалика: Те, що сталося з людьми, і рівень бюрократії, який зустрічають на місці, куди переселилися, викликає відчуття стомленості від життя. Як з цим боротися?

Анастасия Дорошенко: Це спілкування і активізація громади.

Анастасия Багалика: А якщо нема бажання йти спілкуватися?

Анастасия Дорошенко: Деякі приклади, які виділяли наші пенсіонери: спілкування з дітьми та онуками, риболовля, хобі — вишивання, в’язання, музика, перегляд дитячих фотографій, радянські фільми та музика.

Анастасия Багалика: До нашої розмови приєднується Марія Гуляєва, координаторка офісу Восток-SOS в Сєвєродонецьку, яка розповість приклад того, як діти залучаються до різноманітних проектів, пов’язаних з соціальною активністю.

Мария Гуляева: Студенти на волонтерських засадах працюють з дітками, навчають їх англійської мови. Працює декілька груп, а відгуки від батьків дуже схвальні.

У нас працює група для дорослих — місцевих громадських активістів. Також ми проводили пікніки для дітей — проект, який здійснювався з волонтерами Восток-SOS, які привозили до дітей 3-D принтер, різні наукові досліди, наукові фільми. Дітям були дуже цікаво.

Також в Сєвєродонецькому офісі ми проводили навчання правопівкульному малюванню з дітками та дорослими. Такі заняття викликають схвальні відгуки та користуються попитом.

Анастасия Багалика: Як багато дітей залучені в такі активності?

Мария Гуляева: Наші клуби навчання англійської мови — це 6 груп до 10 дітей в кожній. Коли в нас були наукові заходи, метою було довести, що фізика — це не складно, досліди можна проводити з простими речами. Там було більше 80 дітей, багато хотіли приходити ще. На малюванні було більше 60 дітей.

Анастасия Багалика: Чи є зараз можливість привести дитину?

Мария Гуляева: Зараз є можливість привести дитину на психологічні заняття, там дуже цікаві методи: психолог займається адаптацією дітей, є арт-терапія, грають в рухливі психологічні ігри, зміцнюють лідерські якості. Офіс знаходиться по вулиці Гагаріна 78-Б — це колишня будівля дитячого садочку.

Анастасия Багалика: Чи існують в Маріуполі подібні програми?

Анастасія Дорошенко: Ми працюємо не лише в Маріуполі, а й в селах Волноваського району. Кожного вівторка: Кам’янка і Орловське; середа: Лебединське, Старогнатівка; четвер: Ольгівка, Новогнатівка; п’ятниця: Новотроїцьке. Кожного тижня до середини березня о 10.00 наша психолог та соціальні працівники збираються в сільських клубах, а в Новогнатівці у медичному пункті. Це активності для жінок (в’язання, бісер, фітнес) та заняття «Активне довголіття» для пенсіонерів.

Активності для дітей відбуваються двічі на тиждень в чотирьох бібліотеках Маріуполя: імені Горького, імені Івана Франка, імені Чехова та Дитяча бібліотека імені В. Нестайка.

Група молодих мам (16-24 роки) на вулиці Нахімова, 88 та на вулиці Ризькій, 40 та для людей пенсійного віку на Проспекті Миру, 80. Телефон координатора проекту Олексія: 050-20-90-479. Час стосовно маріупольських активностей ви можете уточнювати за даним номером.

Анастасия Багалика: Ми також послухаємо матеріал кореспондентки Наталії Поколенко про те, що Україна повна можливостей, як вважає громадська діячка з Дружківки.

Татьяна Трощинская: До нас також додзвонилася Світлана з Золотого та повідомила, що дітям, які навчаються в Золотому не вистачає канцтоварів, наборів для творчості, карематів та нема чим опалювати приміщення в школі. Вона пропонує телефон, якщо хтось може допомогти: 050-27-87-195.

Советы психолога

Татьяна Трощинская: Что можно добавить к советам психолога?

Мая Михайлюк: Для меня передача была вдохновением, чтобы более тесно сотрудничать с местными организациями. Я бы призвала организации, которые приезжают из Киева на короткое время, сотрудничать с местными организациями, чтобы оказывать постоянную поддержку.

Анастасия Дорошенко: Населені пункти, де ми працювали попередні 4 місяці (Волноваський та Нікольский район) — Мирне, Зоря, Чермалик, Новоселівка, Гранітне, Павлопіль, Миколаївка, Андріївка. Силою та аткивізмом місцевих людей я вражена. Люди пропонують стільки нових активностей, які їм цікаві, самі роблять доповнення до плану наших психологів та соціальних працівників. Було дуже багато підтримки і місцевого населення, і голів сільських рад. 

15 240 185_736 619 383 162 484_1 533 850 510_n.png

Рекомендації психолога // Пакет адвокації керівних принципів МПК з охорони психічного здоров'я та психосоціальної підтримки в умовах надзвичайних ситуацій
Рекомендації психолога

«Громадське радио» советует, где искать помощь в сложных ситуациях.

Этот материал был создан при поддержке International Medical Corps и JSI Research & Training Institute, INC, благодаря грантовой поддержке USAID. Взгляды и мнения, высказанные в этом материале, не должны никоим образом рассматриваться как отражение взглядов или мнений всех упомянутых организаций.

This material has been produced with the generous support of the International Medical Corps and JSI Research & Training Institute, INC. through a grant by United States Agency for International Development. The views and opinions expressed herein shall not, in any way whatsoever, be construed to reflect the views or opinions of all the mentioned organizations.

Если Вы обнаружили ошибку, выделите ее и нажмите Ctrl + Enter.