Как переселенцы преодолевают страх и стресс. Общением и отношениями

28 мая 2016 - 19:47
FacebookTwitterGoogle+
Как адаптироваться к новой жизни и справиться со стрессом, рассказывает психолог Людмила Гребинь. Переселенка из Крыма о свем опыте преодоления трудностей

В рамках программы психосоциальной поддержки «Точки опоры» обсуждаем проблемы, с которыми сталкиваются переселенцы после переезда на новое место. Как справиться со страхом перед завтрашним днем, рассказывает наш гость — Людмила Гребинь. Кроме нее в этом выпуске программы — Елена Лысенко, переселенка из Крыма.

Виктория Ермолаева: Переселенцы, приезжая на новое место жизни, боятся всего. Как бороться с этим страхом?

Людмила Гребинь: Страх викликає внутрішню напругу і тривогу. Якщо в майбутнє посилати негативний образ — ми його боїмося. Коли людина переїжджає — вона тривожиться, це нормально. А коли приїхали на інше місце — озирніться, посміхніться, і вам посміхнуться навзаєм, люди вас приймуть.

Виктория Ермолаева: Переселенцы на новом месте сталкиваются со страхом завтрашнего дня. Когда я переехала с Крыма, боялась всего. Людям с Донбасса ведь еще сложнее. Как реабилитироваться?

Людмила Гребинь: По Україні існують центри для переселенців, де надають соціальну допомогу, елементарні засоби, речі, які не змогли взяти з собою. Це перший контакт з людьми, які з приязню ставляться до людей, що втратили свій дім. Страх — це нормально, але він долається тільки в контакті.

Татьяна Курманова: То есть ощущение страха связано с нашим окружением?

Людмила Гребинь: Це одна з причин, друга — внутрішня. Є люди, що звикли бути в суспільстві, де за них вирішували і не треба було думати про майбутнє. Таким чином ми всі стали переселенцями після розпаду Радянського Союзу.

Виктория Ермолаева: Номера студии +38 094 910-12-20 либо +38 (044) 338-82-20Каждый понедельник и субботу с 13:00 до 14:00 звоните в прямой эфир, чтобы получить ответы на важные для вас вопросы. Если вы не можете в прямом эфире задать вопрос или ваша ситуация требует индивидуальной помощи, звоните и оставьте информацию. Наш координатор сориентирует вас, куда можно обратиться за бесплатной помощью.

Татьяна Курманова: Перед эфиром наши слушатели оставили вопрос: что делать, если боишься потерять близких или друзей? У этой женщины за последнее время в зоне АТО погибли близкие, постоянное чувство тревоги не дает ей спокойно жить. Как ей быть?

Людмила Гребинь: Ну, так буває, люди помирають, тим більше під час війни. Дехто звертається до релігії. Якщо людина невіруюча — то варто зробити все, що можеш. А що не можеш, прийняти. Потрібно також пояснити дітям правила безпеки в умовах війни. В Ізраїлі люди так живуть і розказують дітям змалечку, як себе поводити. Ми теж повинні пояснювати нашим рідним.

Татьяна Курманова: Многие пытаются загрузить себя работой, это им помогает. Это достаточно успешный вариант?

Людмила Гребинь: Це хороший варіант, аби не було втоми і вигорання. Особливо, якщо ви розумієте, що робите корисну роботу. Життєві ритми — догляд за собою, тваринами чи близькими — знижують тривогу.

Виктория Ермолаева: На что стоит переключится?

Людмила Гребинь: На те, що ви вважаєте хорошим для себе: допомагайте сусідам, доглядайте квіти в подвір’ї. якщо ця праця корисна, то приносить радість і заспокоєння в умовах війни.

Татьяна Курманова: А компьютерные игры — тоже вариант?

Людмила Гребинь: Якщо це недовго — чому б ні. Без реального спілкування цей стан може латентно існувати, але нічого не вирішиться, депресія чи тривога лишатиметься, вона не буде опрацьовуватись і перетворюватись. Перше правило — це спілкування з людьми.

Виктория Ермолаева: Вы советуете переключаться. Что еще? Может, стоит найти людей, которые вас понимают?

Людмила Гребинь: Було б дуже добре. Зазвичай страх посилюється, бо нема близьких людей, нема з ким поговорити. Тому треба знайти людину, з якою можна поговорити. Найбезпечніше — це знайти психологічну допомогу, яка цю допомогу здійснює. Наприклад, психологічна кризова служба Майдану, Інститут психології імені Костюка. Там є кризовий центр медико-психологічної допомоги. На сайті центру є телефони довіри.

Татьяна Курманова: Многие боятся психолога. Как их можно разубедить?

Людмила Гребинь: Психолог — здорова тенденція, краще сьогодні звернутись до психолога, ніж завтра — до психіатра.

Виктория Ермолаева: Контакты Центра психологической помощи Киево-Могилянской академии: г. Киев, тел.: (067) 109 58 31, (063) 601 06 11. Также контакты отделения этой организации: г. Славянск, тел.: (095) 8 524 453, (093) 472 376. Вы можете обратиться и получить помощь или консультацию.

Татьяна Курманова: Сейчас мы послушаем и обсудим сюжет о переселенке из Донбасса, которой пришлось поменять аж десять квартир.

Татьяна Курманова: Как адаптироваться на новом месте жительства?

Людмила Гребинь: Перші два пункти — звернутись в службу, що допомагає, або до психолога. Ще допомагає погуляти по місту чи селу, де ви є. Відчути той простір, куди ви потрапили. Спочатку страшно, але, коли людина погуляє, проїдеться в метро, тоді виникає відчуття простору, нових кордонів, нового міста. Тоді тривога трошечки зменшується.

Виктория Ермолаева: Выходит, что универсальный совет — время?

Людмила Гребинь: Універсальна порада — це стосунки, спілкування.

Виктория Ермолаева: Если переселенец переехал один, общение все равно можно найти. Мы акцентируем, что для переселенцев созданы организации, пункты, где они могут встретиться и найти общие интересы. Важно помнить, что вы не одни, переселенцев много.

Татьяна Курманова: В кризисном центре медико-психологической помощи Института психологии имени Костюка совместно з НМУ имени Богомольца людям предлагают бесплатную психологическую помощь. Его контакты: ул. Паньковская 2, каб. 3График работы: з 11.00 до 18.00, тел. 044 288-33-85, 044 288-33-48.

Виктория Ермолаева: Для переселенцев не всегда легко найти работу, ведь работодатели могут думать, что это временно, они могут уехать, а всем нужны постоянные сотрудники. Были ли у вас такие клиенты? Что вы им советуете?

Людмила Гребинь: Роботу шукали, але мої клієнти йшли на випробний термін, самі дивились, що це за фірма, а фірма бачила, що це за людина, чи вона компетентна, чи влаштовуватиме сварки. Такий термін створював умови, коли є перехідний період, протягом якого всі одне до одного придивились і отримали хорошу роботу.

Виктория Ермолаева: А если человек сталкивается с отказом из-за донецкой прописки? Что тогда делать?

Людмила Гребинь: Можливо, в цьому випадку вам пощастило, що ви не потрапили на цю роботу. Якщо на фірмі таке ставлення до людей, то таке ставлення буде весь час.Знайдете кращу.

Виктория Ермолаева: Проблема жилья. Как не упасть духом, если не хотят сдавать квартиру из-за прописки?

Людмила Гребинь: Якщо ми ідентифікуємось як переселенці, ми вже обмежуємо своє поле спілкування і свідомість. Ми всі — громадяни України, ми знайдемо своє місце, де б ми не жили.

Татьяна Курманова: Причиной страха могут быть постоянные мысли о том, как жить дальше, как вернуться. Может, легче все это принять? Я тоже переселенка, и мне легче жить с тем, что, хоть у меня отобрали Родину и дом, но я буду жить на новом месте. Главное, что близкие рядом. Я адаптировалась. Насколько это конструктивно или деструктивно?

Людмила Гребинь: Може, в вас уже є новий дім? Навіть орендований, але дім. В мене є прабабуся, яка у 1942 році з двома маленькими дітьми пішла з Києва в Чернігівську область. Вона стала переселенкою, але це була її земля. Вона вижила і виховала дітей.

Виктория Ермолаева: Я тоже переселенка. Мне было легче адаптироваться, ведь у меня нет сантиментов к понятию «родная земля». Другим сложнее, ведь их тянет домой. Что делать, когда есть такие сантименты?

Людмила Гребинь: Погуляйте по тому місту, де ви зараз. Хай в вас знайдуться нові місця в новому місці. Розширте свідомість, що вся Україна — це ваша земля.

Татьяна Курманова: Возможно, стоить быть успешным в своей сфере. Тогда страхи отпадут.

Людмила Гребинь: Так, от ви, дівчата, якраз це і демонструєте. Ви знайшли роботу і тепер допомагаєте іншим людям.

Виктория Ермолаева: Как жить после войны? По совету психолога проекта «Точки опоры» Елены Нагорной мы записали несколько советов для переселенцев.

Татьяна Курманова: Людмила, можете что-то добавить к этим советам?

Людмила Гребинь: Це хороші поради.

Татьяна Курманова: Мы мало говорим о том, как людям из зоны боевых действий адаптироваться к мирной жизни. Например, военные.

Людмила Гребинь: На Хрещатику перед ефіром хлопці у військовій формі сказали, що треба вірити в майбутнє і будувати своє майбутнє.

Виктория Ермолаева: У нас в студии гость — Елена Лысенко. Она тоже пережила психологические травмы, не так давно адаптировалась на новом месте.

Елена Лысенко: Я переселилась с Крыма, но не могу сказать, что до конца адаптировалась. Мне сейчас сложно. У меня к вам, Людмила, вопрос. Когда переезжаешь, то теряешь не только дом, но и социальный статус. Люди старше сорока лет успели достичь чего-то, а в Киеве они «обнуляются». Очень тяжело принять психологически, когда тебе уже не 20 лет, а ты проваливаешься в социальном уровне.

Людмила Гребинь: Буває боляче, тяжко, неприємно, але це можливість екзистенційної кризи, і ще раз звернутись до себе, зрозуміти, що ви — більше, ніж ваш статус, що ви існєте і без статусу. Ви зробите все, що захочете.

Елена Лысенко: Меняется не только окружение, но и климат. На почве стресса возникают старые-новые болезни. Как себя к этому подготовить?

Людмила Гребинь: На youtube є безкоштовні ролики — антистресова гімнастика Хайсана Алієва. Ці вправи діють так, що переробляють гормони стресу і діють так, щоб не виникала соматика. Бо на фоні стресу часто загострюються старі хвороби, виникають нові. Важливо гуляти, плавати, робити гімнастику, приділяти увагу тілу.

Елена Лысенко: То есть с такой проблемой люди сталкиваются?

Людмила Гребинь: Так.

Виктория Ермолаева: Елена, что вы переживали на новом месте? Какими были первые симптомы?

Елена Лысенко: Страх перед неизвестностью, неуверенность, много сомнений, получится ли у тебя на новом месте. Найдешь ли жилье, работу, сможешь ли адаптироваться. Получится ли детям найти школу, переживаешь за близких и за себя. Это пугает, пугает все новое. Чем старше, тем тяжелее. Мне кажется, что самое тяжелое — первые шесть месяцев. Потом больше привыкаешь.

Людмила Гребинь: Якщо уже зараз переїжджає, то спочатку треба дізнатись про центри, зв’яжіться з людьми, які зможуть надати допомогу. Так цю тривогу можна зменшити.

Виктория Ермолаева: А есть ли универсальное количество времени, чтобы реабилитироваться и лучше себя чувствовать? Сколько должно пройти времени?

Людмила Гребинь: Від 3 до 12 місяців, це нормально. Людина на стрес реагує зниженням адаптивності, психічного здоров’я. Потім навіть без допомоги людина знаходить можливості спілкування, починає орієнтуватися в просторі, знає, куди піти, до кого звернутись. І вже ця тривога знижується. Але бувають випадки, коли стресів була ціла низка. Тоді адаптивна функція знижується, самому вийти важко і навіть неможливо. Тоді треба звертатись до психолога. Це може бути одна чи десять розмов, але це допомагає.

Татьяна Курманова: Жить обещанием завтрашнего дня — это не деструктивно?

Людмила Гребинь: Будь-які обіцянки — омана. Вони не здійснюються в обіцяній формі. Це як лінія обрію, до якої ніколи не дійдеш. Якщо ми цей образ тримаємо, то він не здійсниться, буде розчарування. Але якщо це зірка, образ, що веде, вказує не траєкторію, а шлях. Якщо ми хочемо достойного життя, то воно таким і буде.

Виктория Ермолаева: Как людям из зоны боевых действий переключиться на мирную жизнь? В мирном Киеве жизнь продолжается, а этим людям кажется, что здесь их не понимают.

Людмила Гребинь: Таке відчуття може виникати і у цивільних, і у військових. Треба розуміти, що деякий час справді буде такий стан. Від салюту будемо ховатися під ліжко, буде роздратування, погіршиться пам’ять. Так реагують всі люди. Тому звертайтесь до спеціалістів, поговоріть про це з психологом чи психотерапевтом.

Треба розуміти, що деякий час ви будете у стресовому стані: від салюту ховатися під ліжко, відчувати роздратування. Так реагують всі люди.

Татьяна Курманова: В первое время после переезда я много читала. Видимо, это было замещение. По рекомендациям психолога нашего проекта Елены Нагорной мы подготовили рубрику «Что посмотреть». Это фильмы, после просмотра которых можем извлечь для себя некоторые примеры.

Людмила, как вы оцениваете этот список? Что можете посоветовать?

Людмила Гребинь: Я б хотіла зазначити, що це не заміщення, а символізація. Ми приймаємо ті форми переробки досвіду болі. Бо виникає біль, а як з ним впоратись — невідомо. Тому ми дивимось фільми, читаємо книжки, спілкуємось з іншими людьми, то знаходимо способи, як перетворити ту біль на досвід. Тоді ми стаємо мудрими людьми.

Татьяна Курманова: Как быть людям, которые остались на неподконтрольных территориях?

Людмила Гребинь: На перший план виходять загальнолюдські цінності, які створять внутрішню константність. Лишатися людьми в таких умовах дуже важко, але треба.

Виктория Ермолаева: Елена, что спасло вас?

Елена Лысенко: Отношения в семье. Я тут с сыном и знала что нужно помочь ему. На первое место я поставила его, что ему сложнее, чем мне. Людмила, много родственных связей рушатся из-за войны. Как быть людям?

Людмила Гребинь: Ті люди, які виявились по одну сторону з вами, — ваш подарунок. А ті, які думають по-іншому, то час розставить все на свої місця.

13 321 108_637 310 159 760 074_346 312 631_o.png

Точки опоры. Как преодолеть страх перед будущим // «Громадське радіо»
Точки опоры. Как преодолеть страх перед будущим

Оцените этот материал и предложите свою тему для программы.

«Громадське радио» советует, где искать помощь в сложных ситуациях.

Этот материал был создан при поддержке International Medical Corps и JSI Research & Training Institute, INC, благодаря грантовой поддержке USAID. Взгляды и мнения, высказанные в этом материале, не должны никоим образом рассматриваться как отражение взглядов или мнений всех упомянутых организаций.

This material has been produced with the generous support of the International Medical Corps and JSI Research & Training Institute, INC. through a grant by United States Agency for International Development. The views and opinions expressed herein shall not, in any way whatsoever, be construed to reflect the views or opinions of all the mentioned organizations.

Если Вы обнаружили ошибку, выделите ее и нажмите Ctrl + Enter.