Слухати

ООН перестала впливати на світову безпеку, - Віктор Шлінчак

03 жовтня 2016 - 08:24 89
Facebook Twitter Google+
У жовтні Росія очолить Раду Безпеки ООН. І вже сьогодні відбудеться перша зустріч, де мають затвердити програму роботи на місяць.

Що означатиме головування Російської Федерації у Радбезі ООН для світу та України ми з’ясовуємо у голови правління Інституту світової політики Віктора Шлінчака.

Єген Павлюковський: Чи варто очікувати, що Росія використає цей час, щоб здійснити свої політичні інтереси не на користь нашої держави?

Віктор Шлінчак: Слава Богу, головування Росії всього на 1 місяць. Будемо сподіватися, що цей місяць Росія не використає для того, щоб позакручувати руки іншим державам.

Я від цього головування особливо нічого не очікую. Оскільки ООН скоро буде мені нагадуватиме СНГ. Тому що де-юре вона існує, а де-факто перестала впливати на міжнародні процеси, які пов’язані саме із безпекою.

Зверніть увагу, Росія, яка є постійним членом Ради Безпеки ООН фактично блокує процеси, які мали б підтримувати постійні члени. Зокрема, безпеку в регіонах, безпеку людських життів, безпеку у Сирії, Донбасі та в багатьох інших країнах. Натомість вона все це блокує і виглядає так, що вся організація перетворюється у глобальну міфічну істоту.

Євген Павлюковський: Це якраз відбувається тому, що Росія разом із іншими постійними членами має право вето. Такі повноваження уже не заважали Росії цілком жорстко відстоювати свою політичну лінію. Чи під час головування розширюються повноваження країни, що очолює Радбез ООН?

img_2279.jpg

Віктор Шліннчак // Громадське Радіо
Віктор Шліннчак
Громадське Радіо

Віктор Шлінчак: Фактично вона здатна впливати на порядок денний, який буде внесений до Генеральної Асамблеї.

Більше того, на 3 жовтня уже є певні ініціативи окремих членів радбезу, щоб підняти питання по Сирії. П’ять країн уже висловились за те, щоб оголосити реальний мораторій на ведення будь-якого вогню у Сирії. Росія може заблокувати цей процес і не включити це питання до порядку денного.

Тут питання виникає у доцільності та можливості перебування Росії взагалі в Раді Безпеки ООН. Тому що це питання виноситься уже більше двох років на засіданнях. Складається враження, що люди долають тисячі кілометрів для того, щоб висловити свою позицію, а який-небудь Чуркін розказує нам, що біле – це чорне.

Андрій Куликов: Мова, очевидно, йде про реальну політику. Таке час від часу роблять не лише російські представники, але й інших країн, у тому числі, усіх постійних членів Ради Безпеки.


Віктор Шлінчак: Погоджуюсь. Але ми в першу чергу зацікавленні у порушенні наших інтересів. Більше того, я думаю, що після оприлюднення звіту голландських слідчих про збитий боїнг, тут постає питання створення спеціального суду. Це може бути міжнародний суд, наприклад, Європейський суд з прав людини. Але також і будь-який національний суд, якому передадуть де-факто повноваження. І передати повноваження ці має, у тому числі, радбез ООН. І в мене щодо цього великі сумніви.

Євген Павлюковський: Тобто ми знову повертаємось до права на вето. Відбувається певна юридична колізія, коли для того, щоб виключити члена, потрібно відмінити право вето. Росія навряд чи захоче позбутися цього права.

Віктор Шлінчак:
Тут жодного консенсусу не існує. Фактично Росія не зважає на те, що їй говорять і щодо Сирії, і щодо України, а вважає, що вона єдина біла та пухнаста. Проблема у тому, що немає дипломатичних механізмів, щоб заставити Росію вести себе інакше, крім економічного впливу.

Євген Павлюковський: На вашу думку, чи з’явиться українське питання у порядку денному Ради Безпеки ООН?

Віктор Шлінчак:
Теоритично ми можемо прогнозувати, що там може з’явитися будь-що. Але це не означає, що це питання може бути в принципі розглянуто ефективно.

Україна не є останнім членом у Раді Безпеки ООН. Коли ми проаналізуємо питання за підтримку позиції України в ООН, то ми побачимо, що  дві третини країн фактично підтримують нашу державу. Звісно, все це пов’язано із протистоянням України та Росії.

Андрій Куликов: В Європі ми спостерігаємо тенденції, які грають на руку російській політиці. Вже серйозно ведуть мову про те, що першою президенткою Франції може стати Марі Ле Пен. Говорять і про те, що ж буде зі Сполученим Королівством. І про те, що референдуми про вихід із ЄС можуть відбутися також у інших країнах.


Віктор Шлінчак: Думаю, що наступний рік буде дуже важким в міжнародному плану для української дипломатії. І він буде визначальним.

Наступного року і справді відбудуться вибори у Франції, і тут можна не про Марі Ле Пен згадувати, а про Саркозі, який так само може прийти. Він є досить проросійським кандидатом. Наскільки мені відомо, у кампанію Саркозі вливаються величезні гроші із Росії.

Так само непроста ситуація у Німеччині, де відбудуться парламентські вибори. Зараз рейтинги партії Меркель суттєво знижуються. І причина тому, що місцеве населення налякане кількістю мігрантів, які хлинули в Європу.

Така ж ситуація в багатьох інших європейських країнах, куди з одного боку вкачуються гроші на пропаганду із РФ. З іншого боку – може відбутися зміна урядів, які будуть орієнтовані на Росію.

Якщо цей моноліт Європейський буде порушено – це зіграє на руку Росії. І це гратиме проти нас.

Андрій Куликов: Наскільки  імовірно, і коли в Україні може з’явитись проросійський уряд?

Віктор Шлінчак:
Я можу зробити такий прогноз, що у 2017 році у нас не буде парламентських виборів, а отже не буде приводу для того, щоб переформатувати уряд. Можливо, 2018 рік нам принесе якісь нові сюрпризи, враховуючи якісь геополітичні ігри.

Пів року тому я ще вірив у дочасні вибори до Верховної Ради. Більше того, я думав, що перезавантаження парламенту, який не справдив надій майдану, покращить і стимулюватиме тих людей, які зараз при владі докладати якихось більших зусиль до реформування країни. Але я зараз бачу, що Верховна Рада сама себе перетворює на такий маргінес, що переобирати її немає сенсу. Вона перестала бути цим поштовхом до реформ.

 

 

Громадська хвиля

Проект реалізується у рамках Польсько-Канадської Програми Підтримки Демократії, співфінансованої з програми польської співпраці на користь розвитку Міністерства закордонних справ Польщі та канадського Міністерства закордонних справ, торгівлі та розвитку (DFATD).

Громадська хвиля

Проект реалізується у партнерстві з Фондом «Освіта для демократії».

Якщо Ви виявили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.